0

Неймовірні шахи

chessУ думках пересічної людини шахи – це найбільш нудний спосіб познущатися над власними мізками. Але не забуваймо, що шахи – це передусім гра! Тому я пропоную подивитися на них не як на інтелектуальний полігон, а як на море креативу. На цьому сайті ви не знайдете розлогих теорій шахової гри чи розбору шахових задачок. Для цього існує чимало інших Інтернет-ресурсів. А цей сайт покликаний заповнити нішу, яка поки слабко представлена в Інтернеті, а в україномовному чи російськомовному взагалі має величезні прогалини. На час написання більшості опублікованих тут статей пошук в Інтернеті відповідних тем українською або російською давав 0 результатів!

Чи можна грати в шахи компанією? Чи всі шахівниці однаково квадратні? Як ходить магараджа? Шаховий глобус – лише вигадка? Коли почали грати в шахи в Україні? На всі ці та чимало інших питань ви знайдете відповіді на сторінках цього ресурсу. А якщо не знайдете – пишіть, що вас цікавить, і можливо саме ваше питання стане темою чергової замітки!

Кілька слів про розділи блогу. Первісно я завів його для інформаційної підтримки шахового турніру в аспірантському гуртожитку НАН України (вул. Заболотного 148), який проводив восени-взимку 2008  року. Все опубліковане тоді зараз перемістилося до окремого розділу. Після того я написав цикл заміток з історії шахів – від самих початків і аж до сьогодення. І лише по тому сайт отримав свою теперішню тематику – огляд найнеймовірніших видів шахів і не менш дивовижних шахівниць (детальні переліки подано нижче). Нині ресурс постійно поповнюється новими замітками, тож не втрачайте можливості стати першим, хто прочитає про якісь із незвичайних шахів українською!

 

Незвичні шахівниці

Малі шахівниці (Хопвуда (дівочі шахи), Лос Аламос, Вардлі, Гарднера, Сілвермана, Глімна (мікрошахи), Алоріла, Крюкова)

Великі шахівниці (Тамерлана, омега-шахи, гранд-шахи, гала-шахи, Меженського)

Нескінченні шахівниці (Нескінченні шахи, Шахи на нескінченній площині, Траппіст-1)

Неквадратні з квадратними полями (Гра Бальбо, Мулярські шахи)

Круглі шахівниці (кругові, трічес, шахи для трьох)

З трикутними полями (Деклі, Кулакова, Тагієва)

З шестикутними полями (Глінського, Шафрана, де Ваза, Браскі, Мак Куї, Полгара, Якеса, Велліха, Метюсона, Дальмеда, Петерсона, Кеннеді, Казу, Волша, Хофстедера)

З іншими непрямокутними полями (Ромбові, Хрестові)

На трьох гравців (Вейдера, Селфа, Зурбіна, Філека, Расмуссіна, Малюти (руські шахи), тріошахи, трічес, шахи для трьох, Кеннеді, Казу, Волша, Хофстедера, Партона, Вільямса, Деклі, Кулакова, Тагієва)

На чотирьох гравців (шахи на чотирьох, фортечні)

До шести гравців (Кеннеді, Казу)

Об’ємні шахівниці (циліндричні, торові, Боголі)

Багатошарові (просторові, кубічні, StarTrek)

 

Незвичні види шахів на звичайних шахівницях

Нестандартні стартові позиції (переставні, трансцендентні, кутові ,  тасовані, Моабі, шахи256, шахи480, шахи960, подвійні випадкові шахи Фішера, передшахи, Д-шахи, пат-шахи, шахи догори дригом, шашхи )

З різними наборами фігур (пішакова гра, слабкі шахи, шахи Дансені, шахи-орда, селянське повстання, з вибором улюбленців, з форою )

З поверненням фігур (божевільні )

З нестандартними фігурами (казкові, коники, магараджа )

Багатоходові (марсельські, лавинні, прогресійні (шотландські, італійські, англійські, логічні), монстро-шахи (суперкоролівські), зональні, блимаючі, кунг-фу )

З обмеженнями на ходи (монохроматичні, біхроматичні, сітчасті )

Шахи на програш (піддавки, камікадзе )

З іншими видами спорту (шахбокс )

З неповною інформацією (втемну)

Без шахівниці (всліпу )

З багатьма шахівницями (шахи Аліси, Аліси 2, міс Аліси, о’Донаг’ю, летючі, паралельних світів, 3D тисячоліття, Кізерицького)

 

 

0

Стрибунці на шахівниці: шахи під атакою комах

grasshopperBig

Кониковий терор на вулицях Чикаго. 1957 рік.

У червні 1957 року світ здригнувся від химерної новини: гігантські коники атакували Чикаго! Передовиці газет заполонили шокуючі світлини, де  перелякані мешканці тікають міськими вулицями від страхітливих комах розміром з автобус. Як виявилося, це були не вибрики матінки-природи, а лише побічний ефект досліджень одного вченого, що намагався використати модну тоді радіацію для вирощування великих овочів, якими мали необережність поласувати звичайні до того коники.

Ось такою була зав’язка художнього фільму “Початок кінця“. А що ж насправді?

Коники, хоч і не такі величезні, нерідко змагалися з сараною за звання найбільш ненависних для селян комах. Принаймні, повідомлення про не вигадані, а реальні напади полчищ стрибунців зустрічалися в пресі аж до середини ХХ століття (збірка заміток про атаки коників 1819-1948). Тож чи варто дивуватися, що образ коника-агресора знайшов своє відображення в кінематографі.

І не лише там.

grasshopperMove

Хрестики – варіанти ходів коника; фігура в рамочці – можлива жертва

1912 року “батько казкових шахових фігур” Томас Райнер Девсон створив чи не найбільш відому “казкову” фігуру, яку назвав саме коником. Англієць запропонував її зображувати як перевернутого ферзя, оскільки напрямки руху в них ідентичні. Різниця полягає лише в тому, що коник має перелетіти через котрусь фігуру і приземлитися на клітинку одразу за нею. Якщо на лінії немає фігур, або стоять щонайменше дві поспіль і друга не ворожа – цей напрямок для коника закритий. Інакше коник може перескочити, і у випадку, якщо за першою фігурою стоїть ворожа, побити її.

grasshopperStart

Стартова позиція “шахів коника”

Тривалий час коник фігурував здебільшого лише у задачах з “казкових шахів“, аж поки у 1950 французький шахіст Жозеф Буає не придумав елегантного способу залучити комах до повноцінної партії. Винахідник “шахів коника” (Grasshopper chess) запропонував узяти звичайну шахівницю з традиційною розстановкою фігур і посунути шеренгу пішаків на один ряд вперед, а на їх попередньому місці розмістити 8 стрибунців. Відповідно тепер білі мають 28 варіантів почати партію: 8 ходів пішаками і 20 – кониками. Коні, які в традиційних шахах теж мали привілей першого ходу, виявилися заблокованими.

“Шахи коника” керуються тими ж правилами, що класична гра, але з кількома очевидними відмінностями. Буає позбавив пішаків першого ходу на дві клітинки і, відповідно, взяття на проході. Натомість він розширив спектр можливостей, які чекають на них при досягненні останньої горизонталі: пішак може перетворитися не лише на коня, слона, туру або ферзя, але й на коника. У нотації коника позначають через велику літеру “G”, а для практичного втілення на дошці підійде набір звичайних шашок (якщо тільки Ви не придбали спеціалізовані “шахи коника”).

grasshopperWin

Білі починають і ставлять мат у 8 ходів

Попри чисельну перевагу на дошці, коники – відносно слабкі фігури, адже для руху їм необхідно взаємодіяти з іншими учасниками гри. Особливо гостро цей ефект відчувається в ендшпілі. В одній з найвідоміших задач з “кониками”, яку Томас Девсон запропонував у 1930 році, білі, в яких окрім короля лишився всього один коник, матують супротивника, що має суттєву перевагу в фігурах. Щоправда, шлях до перемоги доволі тернистий – конику треба зробити 8 ходів, аби перемогти чорного короля. Розв’язок (виділіть мишкою після двокрапки, щоб побачити): 1. Gh3 Gh4 2. Gh5 Gh6 3. Gh7 Gh8 4.Ge7 Gd7 5. Gc7 Gb7 6. Ga7+ Ga6 7. Ga5+ Ga4 8. Ga3#

 

За матеріалами англійських Вікіпедії та ВаріантівШахів

Світлина на заставці з https://yesteryearsnews.wordpress.com/2010/08/24/the-great-grasshopper-raid/

1

Шахівниця в тумані війни

Подейкують, що Данія – країна казок і туманів. З першим усе більш-менш зрозуміло (вітання Гансу Андерсену). А друге пояснює, що допомогло бурхливій уяві Гамлета побачити примару мертвого батька, або чому данські моряки поплутали береги і випадково приєднали острівець Ґренландія до володінь свого короля. Так це, чи ні, приховує морок історії, але достеменно відомо, що саме в Данії вперше придумали використати “туман війни” для гри у шахи.

Сталося це звичайного осіннього ранку 1989 року, коли двоє затятих шахістів Єнс Бек Нільсен і Торбен Остед засіли за партію в одному з міських скверів. Туман стояв – хоч сокиру вішай. Друзі сиділи на відстані витягнутої руки один від одного, але кожен з них бачив хіба крайню частину шахівниці – все інше зливалося в суцільну пляму. І тоді Нільсен (чи Остед? – через імлу важко сказати напевно) сказав: “Друзяко, їй-богу, це не шахи, а якась гра втемну!”. Гравці перезирнулися (наскільки це було можливо) і одночасно зрозуміли, що це чудова назва для досі незнаної гри: “шахи втемну” (Dark chess).

DarkChess

Приклад партії з позиції білих; хрестиками позначені “темні” клітинки, які можуть бути як порожніми, так і зайнятими ворожими фігурами

Трохи помізкувавши над особливостями винаходу, вони видали нагора правила цього варіанту шахів. Основна ідея полягає у тому, що кожен з гравців може бачити лише ті клітинки, на яких стоять його власні фігури, або які їм досяжні (як порожні, так і з ворожими фігурами, які можна побити). Другою важливою особливістю “шахів утемну” є те, що для перемоги потрібно не матувати ворожого короля, а просто вбити його. Погодьтеся, у цьому є сенс, адже важко поставити мат тому, кого ти навіть не бачиш.

Відомо, що туман приглушує звуки. Можливо це пояснює схильність винахідників до тиші, адже у їхньому варіанті не потрібно вигукувати: “шах” або “мат”. Необережний гравець має повне право не відаючи того підставити свого короля під бій і, якщо його суперник не ловитиме ґав, програти партію до наступного ходу. Відповідно, відпадають будь-які обмеження з шахами на рокіровку. Іншою цікавою особливістю є те, що пішаки, які ще не ходили, можуть “бачити” на дві клітинки вперед, відповідно і взяття на проході також діє.

Відчуваю, як найбільш нетерплячі читачі вже поспішають випробувати “шахи втемну” і тягнуть потенційного напарника до найближчого скверу. Але якщо ви не мешканець Данії (або хоча б Києва наприкінці жовтня), без помічника і додаткових шахівниць не обійтися. Якщо немає туману, то гравців має розділяти ширма, перед кожним з них стоятиме окрема шахівниця з його власними фігурами і фішками туману на прихованих клітинках. Крім того, має бути третій, який матиме дошку з версією адміністратора і після кожного ходу гравців оновлюватиме ситуацію на їхніх клієнтських шахівницях.

DarkChessOnline

Приклад онлайн версії “шахів утемну”; клітинки, недосяжні для білих, приховані “туманом війни”

Для тих, хто хотів би зіграти, але не бажає сушити голову над тим, де знайти три шахівниці і ще двох добровольців, яким спробуй поясни, що це не збочення, а просто варіант шахів, існує низка шахових сервісів, де “шахи втемну” можна зіграти онлайн. Щоправда, на різних ресурсах є свої нюанси цієї гри. На brainking або goldtoken перетворення пішаків тримається в таємниці від опонента. У itsyourturn гравець отримує таке сповіщення, але без точних координат. На schemingmind клітинки перед пішаками, якщо тільки вони не досяжні для інших фігур, приховані “напівтуманом” – лише видно, що там хтось є, або нема нікого. У ajaxplay забороняється взяття на проході, а перетворення пішаків не повідомляється супернику.

Вдихаючи осінній туман, Нільсон і Остед навіть не здогадувалися, скільки продовжувачів їхньої несподіваної гри з’явиться за наступні 30 років. Ніби того мало, шахісти-дарвіністи виростили когорту перехресних видів, які успадкували риси “шахів утемну” та інших екзотичних варіантів шахів: “божевільня утемну” (суміш з “божевільними шахами“), “самогубці втемну” (це з “шахами-самогубцями“), “омега-шахи втемну” ( з “омега-шахами“), “шахи Сейравана втемну” (комбінація з “шахами Сейравана”). Але найбільш гримуча сполука виявилася при об’єднання “шахів утемну”, “подвійних випадкових шахів Фішера“, та “божевільних шахів” – “шахи Сун-Цзу” (або варіант “шахи Лао-Цзу”). На противагу шахістам-експериментаторам, шахісти-консерватори зробили крок назад: вони грають у “шахи втемну”, які відрізняються від звичайних лише “туманом війни”, повернувши на місце такі наріжні терміни, як “шах” і “мат”.

 

За матеріалами англомовної Вікіпедії (https://en.wikipedia.org/wiki/Dark_chess)

Фото на заставці: https://www.everedgeglobal.com/news/2017-2-19-lifting-the-ip-fog-of-war/

0

Чорно-біла нескінченність, або дещо про страх качалки

Трапляються чоловіки, для яких поміж чорно-білої вервечки днів чи не найбарвистішою подією є гра в шахи з друзями після роботи. Але що сказати, дружині, яка чекає вдома зі списком завдань по господарству? “Я лише одну партію. Гаразд?” Проте що таке всього одна гра? Особливо, коли обоє гравців у добрій формі, а страх поразки не змушує думати вічність над ходами, бо ж грають не на корову. Аби розтягнути задоволення, деякі товариші (як-от Капабланка чи Тамерлан) дохитрували кілька додаткових вертикалей або горизонталей до шахівниці, непомітно для дружин розширивши поле з 8х8 до 10х8 чи, навіть, 10х10. Але найбільш нахабні чоловіки пішли ще далі.

Infinite chess

Нескінченні шахи

Історія замовчує, хто й коли придумав безмежну шахівницю. Гадаю, винахідники виявилися звичайнісінькими боягузами, злякавшись гніву одурених дружин. Але факт лишається фактом: цей варіант гри виникав у різні часи в різних куточках нашої планети.

Відсутність обмежень дошки – чи не єдина наочна відмінність від звичайних шахів, адже набір та розташування стартових фігур збігаються з тими, що притаманні класичній грі. Разом з тим, деякі правила зазнали очевидних змін. Як, наприклад, скажіть, пішаку пройти в ферзі? Або спробуйте загнати короля у глухий кут – цілий пласт матових композицій коту під хвіст! Крім того, серед гравців, що практикували нескінченні шахи, знайшлися захисники тварин, які помітили, що за нових умов кінь значно поступається не лише турі, але й слону, і запропонували підвищити його (коня) до “нічного вершника“, який стрибає так само, але довільну кількість разів за хід (по одній лінії).

Як виявилося, метаморфоза коня – це лише квіточки. Далебі, дружини зовсім втратили контроль над деякими чоловіками, бо ті, слідом за розширенням шахівниці, заходилися нарощувати кількість фігур. Наприклад, у варіанті, який не обтяжений фантазією винахідник назвав “шахами на нескінченній площині”, до звичайних 64 фігур він додав ще 12 “казкових”: охоронця, яструба і канцлера. На своє виправдання, він пояснив, що ці додаткові персонажі покликані не розтягнути, а, навпаки, прискорити гру, бо деякі безвідповідальні гравці, як відчувають небезпеку, полюбляють мастити салом п’яти своєму королю – і спробуй тоді його зловити звичайними фігурами!

bigInfiniteChess

Шахи на нескінченній площині

Що цікаво, на противагу іншим варіантам шахів, винахідники яких нерідко полюбляли вставляти у назви свої імена, нескінченні шахи оповиває суцільна анонімність, що ще раз підтверджує версію про страх перед дружинами. Але часом навіть ці чоловіки проявляють необережність, вносячи до своїх ігор елементи, за якими їх можна вирахувати. Наприклад, один з варіантів називається “Траппіст-1” (як ультра-холодний червоний карлик у сузір’ї Водолія), а додаткова фігура має ім’я “гюйгенс” – на честь видатного нідерландського астронома. Тож, чий там чоловік працює в обсерваторії – візьміть це на замітку!

За матеріалами Вікіпедії

Світлина звідси

1

Війна і мир на шахівниці

За тисячолітню історію шахів усі давно звиклися з думкою, що шахівниця – поле нещадного бою. Варто необачній фігурі опинитися беззахисною під ударом ворога, як останній не забариться скористатися нагодою покарати сіромаху, якщо тільки це не конфліктує з його стратегічними міркуваннями. І ніде серед цього шахового побоїща не знайдеться затишної кнайпи, де білий слон міг би перехилити чарчину-другу з чорним конем, а потім мирно розійтися до наступної битви. Далебі, подібні думки гнітили Волтера Стеда, який у 1953 році зміг вирішити цю дилему, створивши «Сітчасті шахи» (Grid chess).
Для гри в ці шахи вам знадобиться стандартний набір фігур, звичайна шахівниця, а також… моток стрічок, ножиці та скотч. Не хвилюйтеся! Ніхто не буде змушувати суперників до миру, прив’язуючи стрічками до стільця, склеюючи агресивні руки скотчем або погрожуючи вістрям ножиць. Цей набір зі шкільної самодіяльності знадобиться для того, аби накласти на шахівницю сітку – звідси й назва. Потрібно відрізати 6 шматочків стрічки і зафіксувати їх на краях скотчем, поклавши три горизонтально (між 2 і 3, 4 і 5, 6 і 7) і три вертикально (між b i c, d i e, f i g). Якщо полюбляєте яскраві враження, можна взяти різнокольорові стрічки, хоча це й не суттєво.
Коли приготування завершено, виникає природнє питання: нащо ця аплікація? Волтер відповідає: у ній вся сіль! «Сітчасті шахи» базуються на правилах стандартної гри, на яких накладене одне-єдине обмеження: заборонені ходи, в яких фігура не перетинає жодної стрічки. І саме це зауваження гарантує мирне співіснування чорних і білих в межах одного квадрату 2х2, який би за звичайних обставин вони перетворили на криваве місиво.

gridChessНа перший погляд може здатися, що лише одна зміна правил не здатна аж так сильно вплинути на суть шахів, але це не так. Винахід Волтера викликав цілу низку цікавих ефектів, які краще розглянути на конкретному прикладі.

Почнемо з пішаків. Той, що на вертикалі а, може піти, як на 3-тю, так і на 4-ту горизонталь. Але його соратник з b вже витратив свій шанс на мобільність і йому лишається хіба чекати, поки хтось із табору чорних не стане на с4. Чорний слон на с6 може піти на будь-яке поле за звичайними правилами, окрім d5 (принаймні, не за один хід). Білим не варто хвилюватися за долю свого короля – він мирно базікає з чорним ферзем. Білі не мають шаху (бо між фігурами не пролягає стрічка), проте, з тієї ж причини, білий король не може напасти на ферзя, хоча це під силу коню на g3. Аби оголосити шах, чорним потрібно відсунути ферзя на е3. Але вони цього не зроблять, бо король чорних сам перебуває під шахом від білої тури. Для порятунку він має два ходи – або на d7, або на d8, що було би неможливим у класичних шахах. І це ще одна особливість «Сітчастих шахів» – забороняючи одне, вони пропонують нові можливості там, де їх не було.

Джерело: https://en.wikipedia.org/wiki/Grid_chess

Ілюстрація на обкладинці – робота Пабло Пікассо “Війна і мир”.

1

Анархія набирає обертів

Минуло 13 років після винаходу монохромних шахів, які занурили світ шахівниці в хаос анархії. Маховик історії не пощадив нікого: від королів, які чи не першими наклали головами, до пішаків, які гинули цілими зграями. Натомість чимало фігур захотіли вважати себе гетьманами, чи пак, ферзями. Кожен тягнув ковдру в свій бік і лінія фронту просто перестала існувати. Чорні, білі – всі змішалися в химерному сплетінні.

Саме такою побачив шахівницю в 2009 році Енді Левіцкі. Подивився він на поле бою і назва нової гри з’явилася сама собою – м’ясорубка. А ось і її учасники: 8 коней, 8 слонів, 8 тур і 8 ферзів. Це з боку білих. І те ж саме у чорних. Не важко порахувати, що всього маємо 64 фігур – рівно стільки, скільки клітинок на шахівниці.

MassacreНе менш екстравагантним виглядає стартове розташування фігур. Як і у випадку з шахами Фішера, гравці покладаються на долю випадку. Тільки, на відміну від згаданої гри, маємо тут майже 60! (60-факторіал) варіантів, а не 960 (це трохи більше 6!). У порівнянні з цим числом, навіть славнозвісна кількість зерняток, яку заправив за гру винахідник шахів, виглядатиме піщинкою проти цілої галактики.

Не менш витратною є й сама гра, адже для неї вам знадобиться 8 стандартних наборів, з яких, щоправда, у грі візьмуть участь лише 64 з 256 фігур. Як економ-варіант, можна взяти всього 2 набори, але на пішаках наклеїти зображення коней, слонів, тур або ферзів. А королів сприймати як ферзів можна й без будь-яких зусиль.

Механізм розстановки нагадує гру в лото: складаєте усі фігури в непрозорий мішечок, перемішуєте і по одній витягаєте, розставляючи на полі горизонталь за горизонталлю. Або спіралькою з центру. Чи навпаки, в центр. Або по діагоналях. Словом, Енді не визначив строгого порядку, головне – аби діставання фігур було цілком випадковим.

І ось починається гра. Оберемок стратегій, як поставити мат ворожому королю, опиняється на смітнику. У монохромних шахах не було понять “шах” і “мат”. А в м’ясорубці немає навіть самого об’єкта цих наріжних операцій. Кого захищати фігурам? Енді каже: просто бий ворогів! Тобто, фігури іншого кольору. Адже, життя – це боротьба. І поки є можливість взяття ворожих фігур, гра триває. А щойно котрийсь із гравців таку можливість втратить, він програє цілу партію.

Хороша новина полягає в тому, що кривавий бойовик триватиме недовго. Якщо прибирати по фігурі за хід, то партія закінчиться щонайбільше за 64 ходи. На щастя, винахідник не став знущатися і перевіряти здібності гравців з математики, адже рахувати очки не треба. Лише грати так, аби в запасі лишалося кілька ворожих фігур під боєм. Щоби боялись і не насміхались.

 

Джерело: https://boardgamegeek.com/boardgame/43487/massacre-chess

1

Анархія у шаховому королівстві

Кожен знає, що шахи зародилися у сиву давнину десь на просторах Індії. У часи, коли не було потужних комп’ютерів для розрахунків кращої стратегії ведення війни, шахівниця слугувала таким собі симулятором реального поля бою з усіма його учасниками. На ній знайшлося місце пішакам (піхота), коням (кіннота), бойовим слонам (бо ж Індія), неприступним твердиням (тури), мудрим візирам (ферзь) і, звісно, очільнику армії – королю.

Минали епохи, спливали століття. З лиця землі позникали монархії, а ті, що лишилися, стали не більше, ніж ширмою республіканського ладу. І тільки у шахах все залишалося без змін: король – абсолютний лідер, а його смерть – це загибель усієї армії.

Та нещодавно і на цю вулицю прийшла революція. Відбулося це 1996 року, а будівничим нового шахового ладу став такий собі Ендрю Луні, який назвав своє дітище монохромними шахами.

Спершу його ініціатива не виглядала радикальною. Він не вдавався до перекроювання шахівниці, як інші, не винаходив нових фігур і, навіть, не заперечував проти стандартного їх набору та його стартового розташування. З одним «але». Можливо Ендрю страждав певними розладами зору чи просто був підсліпкуватий, але йому страшно не подобалися випадки, коли білі фігури стоять на білих полях, а чорні – на чорних. Зливалися вони йому, чи що? Але, як би там не було, він ретельно пройшовся по обох арміях і просто поміняв місцями відповідні фігури.

monochromeChess.png

І ось починається гра. Білі несподівано виявляють, що їхній ферзь, захищений двома пішаками, стоїть просто біля короля чорних. Мат у чистому вигляді! Але Ендрю заперечливо хитає головою. По-перше, у його шахах заборонено вживати слова «шах» або «мат». Король під загрозою? Ну та й що! Нехай вбивають, у нас ще є повно інших фігур. Шоу має тривати.

Проте найголовніше не це, а те, що по-друге. Приналежність фігур визначає не їхній колір, а розташування: ті, що на половині білих, належать білим, а решта – чорним. Тобто, якщо ваш ферзь вирушить у рейд тилом супротивника, він перейде під владу ворога, щойно сягне клітинки призначення по той бік поля.

Що ще вигадав Ендрю? Як істинний революціонер, він став на сторону пригноблених і нагородив пішаків привілеями інших фігур. Тепер і ці сіромахи можуть рухатися в будь-який з чотирьох боків та ще й право ходу на дві клітинки використовувати скільки завгодно разів. І, логічно, тепер пішакам ні до чого мрія про потойбічне життя, тож винахідник скасував за непотрібністю правило перевтілення в іншу фігуру при досягненні краю шахівниці.

І настає час запитати головне: в чому сенс гри? При монархії все було очевидно – матуєш короля і отримуєш виграш. Тепер король – звичайна собі фігура (хоч і з правом рокіровки), але вже нічого не вирішує. Наступати масивним фронтом теж недоцільно: щойно армія перетне середину шахівниці, як вона побратається з тамтешніми військами і перейде під контроль супротивника.

Але не думайте, що Ендрю такий вже пацифіст. Бо інакше у цій грі вигравав би той, хто перший вибудує зі своїх фігур значок миру. Ні, у монохромних шахах таки можна і треба битися. Так, ваша фігура переходить під контроль супротивника, щойно закінчить свій хід на його половині. Але до цього моменту вона встигає вбити того, хто стояв на відповідній клітинці. І, в залежності від рангу жертви, гравець дописує на свій рахунок певну кількість очок: пішак – 1, кінь – 3, слон – 4, тура – 5, ферзь – 8, а король – 10.

А сама гра триває, поки кожен гравець має чим ходити. Щойно одна з половин шахівниці спорожніє, як залунає свисток арбітра, а переможцем стане той, хто набрав більше очок.

Як враження від монохромних шахів? Здаються занадто анархічними? То ви ще не бачили іншої гри, про яку я розповім завтра.

 

Джерело: http://wunderland.com/WTS/Andy/Games/monochess.html

Ілюстрація на обкладинці – фрагмент картини Ежена Делакруа “Свобода, що веде народ

 

 

0

З новим 2019 роком!

Любі читачі!

Щиро вітаю вас із новим 2019 роком! Бажаю, щоб сутички з будь-якими проблемами у ньому закінчувалися для них матом за найменшу кількість ходів. Хай ворожі фігури забудуть дорогу до вашого короля, а всі ваші пішаки перетворяться у вірних ферзів.

А щоб гралося цікавіше, я планую знову  тішити вас розповідями про неймовірні види шахів, адже вони користуються неабиякою популярністю в читачів блогу. Про це красномовно свідчить статистика. Ось найбільш читані замітки у 2018 році:

  1. Як спаплюжити перемогу друга – реальний досвід гри в шахи на трьох (65 переглядів)
  2. Українські шахи – історія розвитку шахів в Україні (54 перегляди)
  3. Народжені в легендах – історія народження шахів (44 перегляди)
  4. Сайти про шахи українською – перелік онлайн-ресурсів українських шахових спільнот, організацій та шахістів (35 переглядів)
  5. Королівство кривих квадратів – шахи для трьох гравців (29 переглядів)

На популярність різновидів вказує і ТОП-10 дописів від 2008 до сьогодні:

  1. Українські шахи – історія розвитку шахів в Україні (132 перегляди)
  2. Народжені в легендах – історія народження шахів (116 переглядів)
  3. (новий) Як спаплюжити перемогу друга – реальний досвід гри в шахи на трьох (65 переглядів)
  4. (був 8) Сайти про шахи українською – перелік онлайн-ресурсів українських шахових спільнот, організацій та шахістів (59 переглядів)
  5. (був 3) На теренах України – історія появи шахів в Україні (56 переглядів)
  6. (був>10) Королівство кривих квадратів – шахи для трьох гравців (42 перегляди)
  7. (був 4) Зметикувати на чотирьох – шахи на чотирьох гравців за однією дошкою (41 перегляд)
  8. (був 9) Персько-арабські надбання – історія розвитку шахів на Стародавньому Близькому Сході (36 переглядів)
  9. (був 5) Поттеріада по-шаховому – шахи з казковими фігурами (33 перегляди)
  10. (був>10) Задзеркалля та інші паралельні світи – шахи з додатковими шахівницями (32 перегляди)

Вітаю Вас з новим роком та Різдвом Христовим! І до нових зустрічей на сторінках блогу!

3

Як спаплюжити перемогу друга, або реальний досвід гри в шахи на трьох

Чи траплялися у вас так, що ваш друг збирається от-от зробити якесь досягнення, а ви підсовуєте свиню, залишаючи його замислено чухати потилицю біля розбитого корита? Або те ж саме, але з протилежними ролями? Правда, питання виглядають доволі провокативно, а сама відповідь відлунює побитими глечиками і має присмак березової каші? Насправді є один спосіб здійснити це (зумисно або ні) ще й так, щоб ніхто нікому боки не нам’яв – зіграйте в шахи на трьох.

01 ch3_we

Шахи на трьох – це виклик, який перетворює занудну гру в драйвовий триллер!

На сторінках блогу я чимало писав про найрізноманітніші шахівниці, винайденням яких страждали особи, на яких квадрат з 64 комірок навіював нудьгу. Та лише нещодавно я спробував зіграти на одному з цих дивовижних творінь і пережив таку гаму вражень, про які не розповідає ні вікіпедія, ні інші сайти, присвячені різновидам шахів. Та найсильніше відчуття залишив цей дух змагань, коли ти намагаєшся не лише виграти, але й не дати виграти іншому – на відміну від звичайних, у шахах на трьох це дві різні речі.

Отже, в чому сіль проблеми? У шахах на трьох шахівниця має поле шестикутника, де кожному гравцю відведено умовний сектор з 32 клітинок, на половині з яких розташовується звичний набір фігур. Щоб виграти, потрібно використати ці 16 фігурок, свою фантазію та неуважність партнерів, щоб першим поставити мат. Відповідно, програє адресат цього мату, а також третій гравець, навіть попри те, що його королю нічого не загрожує. Винахідників гри зрозуміти неважко – таким чином вони знищили будь-який сенс коаліцій двох проти третього, адже переможець завжди один. У реальності ж це перетворило нашу партію на суцільний треш!

02 ch3_firstblood

Перша кров: поки білі чубилися з червоними, чорні спокійно розвивалися. Це не класичні шахи, тут молодець не той, хто більше побив, а кого менше били.

Ви можете уявити ситуацію, щоб гравець жертвував свого ферзя (найсильнішу фігуру), аби врятувати чужого короля? Або щоб якогось нікчемного пішака охороняли чужі тури двох ворогуючих сторін? (жодна з них не наважиться напасти, бо її поб’є інша). Чи щоб гравець отримав майже-мат, але був врятований іншим суперником? Це все і чимало іншого ми витягли зі скриньки Пандори у вигляді шахів на трьох.

Найбільше мені запам’ятався перший майже-мат (це був би мат у класичних шахах, але ж тут є третій учасник, який вміє вчасно насолити). Гравець А провів захищеного ферзя у лігво короля В. Наступним ходом на В чекав мат – ні закритися, ні відступити не було як – ферзь дихав королю в потилицю. Аж тут гравець С шахує А і поки А сам закривається від шаху, В спокійненько забирає його ферзя.

03 ch3_beginnig

Це вам не класичні шахи, тут думати треба… одразу за двох суперників!

Іншого разу рибка зірвалася з гачка вже з іншої причини. Тепер С двома турами затиснув короля А в куточку і було б тому непереливки, бо втекти заважала стінка власних пішаків, якби В своїм ферзем не вкоротив віку одному з тих хлопів, а тоді А подякував В, вийшовши по трупу ферзя з оточення, яке в класичних шахах однозначно вважалося матом.

Ще один приклад підлості – скористатися моментом, коли один гравець має відповісти на шах, і в цей час безкарно забрати котрусь з його фігур. Так, коли А поставив черговий шах В, С підсунув свого беззахисного ферзя впритул до ферзя В і, поки В рятував короля, С забрав ферзя, а наступним ходом сусіднього пішака, що перебував на передостанній горизонталі в передчутті перевтілення. Але… не судилося.

04 ch3_final

А от і фінал: чорні притиснули білих до стінки – достоту, як у класичних шахах

І, звісно, не варто забувати про дива центральної точки. Як видно з фото, там дотикаються одразу шість комірок, що породжує такий кумедний феномен, як роздвоєння діагоналі. Це коли, приміром слон, може рухатися спершу однією лінією, а потім вибрати одну з двох. А про коня з 10 варіантами ходу чули? Або про пішака, що може бити одразу в трьох напрямках? Ці всі вибрики відбуваються саме там, в самому центрі шахівниці. Словом, можна чимало неймовірних баєчок розповідати про диво-гру, але це все – ніщо у порівнянні з живими враженнями від гри, яку можна спокійно купити і в Україні.

0

З новим 2018 роком!

newyear.jpg

Вітаю читачів блогу з новим 2018 роком!

Я вам невимовно вдячний, що ви є, що маєте час і бажання читати мої дописи! Обіцяю і надалі готувати цікаві та змістовні матеріали на шахову тематику. Як невеличкий анонс, скажу, що маю намір продовжувати розглядати різні види незвичайних шахів та шахівниць, яких, насправді, лишилося ще неймовірно багато поза увагою мого блогу. І, звісно, я братиму до уваги всі ваші коментарі щодо того, що б ви хотіли ще побачити на сторінках блогу. Нині, окрім різновидів, у читачів значною популярністю користується серія з історії шахів. Про це красномовно свідчить рейтинг найбільш читаних дописів цього року:

  1. Народжені в легендах – історія народження шахів (46 переглядів)
  2. Українські шахи – історія розвитку шахів в Україні (37 переглядів)
  3. На теренах України – історія появи шахів в Україні (27 переглядів)
  4. Шахи круглого столу – вид шахів на круглій шахівниці для багатьох гравців (24 перегляди)
  5. Сайти про шахи українською – перелік онлайн-ресурсів українських шахових спільнот, організацій та шахістів (24 перегляди)

А на популярність ще й різновидів вказує ТОП-10 дописів від 2008 до сьогодні:

  1. Українські шахи – історія розвитку шахів в Україні (78 переглядів)
  2. Народжені в легендах – історія народження шахів (72 перегляди)
  3. На теренах України – історія появи шахів в Україні (33 перегляди)
  4. Зметикувати на чотирьох – види шахів на чотирьох гравців за однією дошкою (30 переглядів)
  5. Поттеріада по-шаховому – види шахів з казковими фігурами (27 переглядів)
  6. Шахи для гіперактивних – багатоходові види шахів (25 переглядів)
  7. Шахи круглого столу – вид шахів на круглій шахівниці для багатьох гравців (24 перегляди)
  8. Сайти про шахи українською – перелік онлайн-ресурсів українських шахових спільнот, організацій та шахістів (24 перегляди)
  9. Персько-арабські надбання – історія розвитку шахів на Стародавньому Близькому Сході (22 переглядів)
  10. Кожен раз – як перший раз – види шахів з варіативними стартовими положеннями фігур (20 переглядів)

Вітаю Вас з новим роком та Різдвом Христовим! І до нових зустрічей на сторінках блогу!

2

І ромбиком, і хрестиком

Українська національна вишивка багата сакральними символами, які часом виринають в найнеочікуваніших місцях. Наприклад, є шахівниці, «виткані» ромбиками. Або нашими традиційними хрестиками. І що найцікавіше, їхні винахідники – зовсім не українці і, ймовірно, могли ніколи не бачити наших сорочок. Але якимось чином вловили ці хвилі і матеріалізували їх у такому незвичному нам вигляді.

От жив собі такий Тоні Палетта. Любив грати в шахи, а потім, чи в нього якась халепа трапилася з шахівницею, чи йому просто обридла прямокутна розміреність життя, але у 1980 року він створив гральне поле з самих лише ромбів і запропонував грати на ньому. Ромбові шахи (Rhombic_Chess) складаються з 72 комірок і мають обриси великого шестикутника, тому деякі риси спільні з гексагональними шахами. Схожості додає наявність трьох, а не двох, кольорів клітинок. Разом з тим, оскільки комірки – не шестикутники, а ромби, то кожне поле має до 4 суміжних і 6 дотичних сусідів. Тому розрізняються два варіанти переміщень – через сторони (до суміжної комірки), або вершини (до комірки того ж кольору). І ось тут починається найцікавіше – ходи фігур.

RombicChessЯк я вже казав, Тоні взяв звичайний набір – 8 пішаків та 8 фігур. Але, поставлені на ромбову шахівницю, деякі з них стали ходити дещо не так, як ми звикли. Наприклад, тура рухається по суміжних клітинках, формуючи пряму лінію за хід – як у традиційних шахах. А от слону лишили одну діагональ – по одноколірних,  тобто, через вершини. Щоправда, він має право змінити колір, ставши на сусідню суміжну клітинку. Саме тому в ромбових шахах наявні два слони, а не три, як заведено в гексагональних. Ферзь традиційно поєднує можливості тури і слона, а король може ступити на один крок через сторону або вершину. Щоправда, його позбавили права рокіровки – можливо Тоні просто не придумав елегантного рішення для цього маневру. Кінь так само стрибає літерою «г», яка в термінах ромбових шахів означає один крок через вершину і один через сторону – або навпаки. Пішаки рухаються на одну суміжну комірку вперед (перший хід дозволено на дві), не мають загрози взяття на проході і можуть перетворитися на будь-яку фігуру, досягнувши не останньої, а третьої з кінця горизонталі (тобто, і – для білих або с – для чорних).

CrossChess.pngІнша реінкарнація ідеї української вишиванки побачила шаховий світ у 1982 році – американський винахідник Джордж Деклі запропонував на розсуд публіці свої Хрестові шахи (Cross_Chess). Він також взяв шестикутну дошку і по своєму модифікував комірки – у хрести. А щоб між фігурами на стартовій позиції не гуляло місце, як то ми бачили у ромбових шахах, винахідник заповнив порожні клітинки додатковою турою, конем та пішаком, отримавши два набори по 19 фігур на дошці з 61 коміркою.

Попри схожість з гексагональними шахами, Хрестові мають свої особливості в трактуванні ходів фігур. Так, тура рухається не лише по вертикалі та горизонталі, але може ступити один крок на будь-яку суміжну комірку. Слону лишили дві діагоналі, як в традиційних шахах (тобто, вертикальний напрямок недоступний). Ферзь, зрозуміло, комбінує можливості тури і слона, а королю доступні всі суміжні комірки, а також збережене право рокіровки. Кінь так само має до 8 варіантів стрибка – крок по горизонталі/вертикалі і крок на суміжну. Пішак рухається лише на одну клітинку вперед, а б’є по діагоналі праворуч або ліворуч. Для перетворення у фігуру своєї мрії йому треба досягти протилежного краю дошки – чим далі від центральної вертикалі, тим коротший шлях.

CrossChessMoves.png

За матеріалами Вікіпедії https://en.wikipedia.org