0

Неймовірні шахи

chessУ думках пересічної людини шахи – це найбільш нудний спосіб познущатися над власними мізками. Але не забуваймо, що шахи – це передусім гра! Тому я пропоную подивитися на них не як на інтелектуальний полігон, а як на море креативу. На цьому сайті ви не знайдете розлогих теорій шахової гри чи розбору шахових задачок. Для цього існує чимало інших Інтернет-ресурсів. А цей сайт покликаний заповнити нішу, яка поки слабко представлена в Інтернеті, а в україномовному чи російськомовному взагалі має величезні прогалини. На час написання більшості опублікованих тут статей пошук в Інтернеті відповідних тем українською або російською давав 0 результатів!

Чи можна грати в шахи компанією? Чи всі шахівниці однаково квадратні? Як ходить магараджа? Шаховий глобус – лише вигадка? Коли почали грати в шахи в Україні? На всі ці та чимало інших питань ви знайдете відповіді на сторінках цього ресурсу. А якщо не знайдете – пишіть, що вас цікавить, і можливо саме ваше питання стане темою чергової замітки!

Кілька слів про розділи блогу. Первісно я завів його для інформаційної підтримки шахового турніру в аспірантському гуртожитку НАН України (вул. Заболотного 148), який проводив восени-взимку 2008  року. Все опубліковане тоді зараз перемістилося до окремого розділу. Після того я написав цикл заміток з історії шахів – від самих початків і аж до сьогодення. А наступні десять років зосередився на іншій тематиці – огляд найнеймовірніших видів шахів і не менш дивовижних шахівниць. У 2020 відкрив нову сторінку – шахи навколо нас. Наразі вже опубліковані такі замітки з цього циклу:

Шахи в українських піснях

Шахи для гурманів

11 українських письменників і шахи

Матеріалізація шахів руками митців

Шахи виставкові

Географія України в шахах

Шахи просто неба

Партія у бронзі

Шахова Евтерпа

А нижче я зібрав і класифікував замітки попередніх років:

Незвичні шахівниці

Малі шахівниці (Хопвуда (дівочі шахи), Лос Аламос, Вардлі, Гарднера, Сілвермана, Глімна (мікрошахи), Алоріла, Крюкова)

Великі шахівниці (Тамерлана, омега-шахи, гранд-шахи, гала-шахи, Меженського, десятковий сокіл-і-мисливець)

Нескінченні шахівниці (Нескінченні шахи, Шахи на нескінченній площині, Траппіст-1)

Неквадратні з квадратними полями (Гра Бальбо, Мулярські шахи)

Круглі шахівниці (кругові, трічес, шахи для трьох)

З трикутними полями (Деклі, Кулакова, Тагієва)

З шестикутними полями (Глінського, Шафрана, де Ваза, Браскі, Мак Куї, Полгара, Якеса, Велліха, Метюсона, Дальмеда, Петерсона, Кеннеді, Казу, Волша, Хофстедера)

З іншими непрямокутними полями (Ромбові, Хрестові)

На трьох гравців (Вейдера, Селфа, Зурбіна, Філека, Расмуссіна, Малюти (руські шахи), тріошахи, трічес, шахи для трьох, Кеннеді, Казу, Волша, Хофстедера, Партона, Вільямса, Деклі, Кулакова, Тагієва)

На чотирьох гравців (шахи на чотирьох, фортечні)

До шести гравців (Кеннеді, Казу)

Об’ємні шахівниці (циліндричні, торові, Боголі)

Багатошарові (просторові, кубічні, StarTrek)

Незвичні види шахів на звичайних шахівницях

Нестандартні стартові позиції (переставні, трансцендентні, кутові ,  тасовані, Моабі, шахи256, шахи480, шахи960, подвійні випадкові шахи Фішера, передшахи, Д-шахи, пат-шахи, шахи догори дригом, шашхи )

З різними наборами фігур (пішакова гра, слабкі шахи, шахи Дансені, шахи-орда, селянське повстання, з вибором улюбленців, з форою )

З поверненням фігур (божевільні )

З нестандартними фігурами (казкові, коники, магараджа, сокіл-і-мисливець)

Багатоходові (марсельські, лавинні, прогресійні (шотландські, італійські, англійські, логічні), монстро-шахи (суперкоролівські), зональні, блимаючі, кунг-фу )

З обмеженнями на ходи (монохроматичні, біхроматичні, сітчасті )

Шахи на програш (піддавки, камікадзе )

З іншими видами спорту (шахбокс )

З неповною інформацією (втемну)

Без шахівниці (всліпу )

З багатьма шахівницями (шахи Аліси, Аліси 2, міс Аліси, о’Донаг’ю, летючі, паралельних світів, 3D тисячоліття, Кізерицького)

Історія шахів

1. Народжені в легендах
2. Персько-арабські надбання
3. На теренах України   
4. Завоювання Європи
5. Італійський розквіт
6. Філідорова душа
7. Перепетії ХІХ століття
8. Становлення позиційної школи
9. У ХХ столітті
10. Радянська доба
11. Нові віяння
12. Українські шахи

0

Шахи з дідусем

Мій дідусь, Василь Іванович Полянко

Я не пригадую, коли вперше зіграв у шахи. Але пам’ятаю, що найактивнішим моїм суперником у цій грі був дідусь.

У 2000-х гра у шахи (або доміно) стала для нас чимось на зразок ритуалу, адже без неї не обходився жоден мій візит. Я діставав стару велику шахівницю, що лежала на полиці між книжок у дальній кімнаті, і виносив її на стіл у дворик (якщо було тепло), або у залі (взимку).

Ця дошка мене завжди захоплювала своєю потертістю. На її полях давно вже не було видно літер і цифр, а самі клітинки нагадували відшліфовані тисячами ніг хідники. Мені доводилося грати на багатьох шахівницях у друзів чи знайомих, але у порівнянні з цією вони здавалися незайманим елементом декору. Торкаючись пальцями її клітинок, мене вражала сама думка про те, яке неосяжне число неймовірних шахових комбінацій пізнала вона за своє життя.

Партія з дідусем, 5 квітня 2008 року

Та найбільші таємниці очікували всередині. Коли повернути два металеві гачки і розкрити шахівницю, яка слугувала одночасно сховищем для шахових фігур, на світ з’являлося 35 фігурок. 35? Це перша загадка. Воїнство чорних налічувало 19 звитяжців. Причому, деякі явно приблукали з іншого набору, бо двійко пішаків, як придивитися, мали ледь помітну різницю в формі. Ну і третій кінь або другий ферзь – це теж явно не представники з лави запасних, що так і прагнуть потрапити на поле, коли їхні тезки дадуть дуба. Ні, дідусь поважав правила і ми завжди грали класичним набором з 32 фігур, залишаючи зайвих споглядати за партією по той бік поля.

Але найбільший ореол загадковості оповивав не чорних, а їх суперників. Вони були не білими, і не жовтуватими, а блакитними! До того я ніколи не бачив блакитних шахів. Коли вони вишукувалися на своїх двох рядах, мені здавалося, наче то шляхетне військо, в жилах якого від короля до останнього пішака тече блакитна кров. Армія ця пережила чимало сутичок, що не обійшлися без втрат – король і ферзь давно позбулися своїх корон, а один з пішаків і тура ходили у бій безголовими. Але це зовсім не заважало їм грати, адже головне, щоби голова була у шахіста, а в мого дідуся вона була, ще й яка!

Здається, навіть попри те, що я читав шахові книжки, виконував задачки і тренувався з ровесниками, переграти нашого сімейного майстра здавалося надскладним завданням, як долетіти до Марса. Що б я не задумував, він неначе зазирав у мої міркування і розгадував заплановані комбінації з першого ходу. Навіть не пригадую, чи вдалося мені хоч раз чисто виграти. Дідусь мав такий значний досвід гри, що йому було заввиграшки розкусити будь-який горішок задуманих мною шахових прийомів.

Різнобарвні шахи

А ще мене інтригував один з чорних ферзів. Не той, що з блакитним верхом, а інший, в якого маківка була зеленою. Наче високий маяк, він вабив мій погляд своїм смарагдовим вогником. Адже десь колись він був мішенню для іншого супротивника, для армії шахових фігур зеленого кольору. Ось цих хлопців я вже не застав. Де вони зараз і хто ними грає, я не знаю. Але, як на мене, то зелені шахові фігури мають виглядати не менш колоритно, ніж блакитні. Наче справжні воїни у зелених одностроях.

Наш дідусь добре грав не лише у шахи. Коли ми приходили у гості всією сім’єю, то діставали доміно, яке не настільки суворе до кількості учасників. Більше число гравців укупі з фактором випадковості (якого позбавлені шахи) урівнював наші шанси, і в цю гру ми перемагали по черзі. Але навіть тут він дивував умінням швидко розраховувати найкращу комбінацію і, коли надходила його черга, то довго не думав – достоту, як у шахах.

Я з дідусем, мамою і сестрою граю в доміно, 31 грудня 2006 року

Скільки ми з дідусем зіграли партій у шахи – не перелічити! І невідомо, скільки би ще зіграли.

Сьогодні йому би виповнилося 90…

0

З новим 2021 роком та Різдвом Христовим!

Вітаю читачів з новорічними святами і зичу в новому році виграти усі партії з життєвими незгодами, якщо такі траплятимуться!

Сподіваюся, 2020 у вас теж склався незлецьки. Принаймні, зі свого боку я намагався підтримувати вас різноманітними цікавинками про шахи навколо нас, для чого інформацію доводилося збирати мало не по крихтах, бо на ці теми українською здебільшого ще ніхто не писав. Але сподівання справдилися і зміна тематики блогу зробила його ще більш популярним, аніж будь-коли раніше:

У 2021 році на вас знову чекає нова тематика. Цього разу я вирішив приділити увагу більш особистому шаховому досвіду. Можливо, замітки писатиму рідше, але вони будуть такими щирими, як ніколи досі.

І традиційно підіб’ємо підсумки минулого року. Ось найбільш читані замітки у 2020 році:

  1. 11 українських письменників і шахи – шахи в українській художній літературі (203 перегляди)
  2. Шахи в українських піснях – шахи в сучасній українській музиці (58 переглядів)
  3. Шахи для гурманів – шахи в кулінарних рецептах (47 переглядів)
  4. Географія України в шахах – шахи в географічних назвах (42 перегляди)
  5. Шахи виставкові – шахи у мистецьких виставках (28 переглядів)

І сумарний ТОП-10 дописів від 2008 до сьогодні:

  1. (новий) 11 українських письменників і шахи – шахи в українській художній літературі (203 перегляди)
  2. (був 1) Українські шахи – історія розвитку шахів в Україні (189 переглядів)
  3. (був 2) Народжені в легендах – історія народження шахів (175 переглядів)
  4. На теренах України – історія появи шахів в Україні (100 переглядів)
  5. (був 3) Сайти про шахи українською – перелік онлайн-ресурсів українських шахових спільнот, організацій та шахістів (90 переглядів)
  6. (був 8) Зметикувати на чотирьох – шахи на чотирьох гравців за однією дошкою (70 переглядів)
  7. (був 5) Як спаплюжити перемогу друга – реальний досвід гри в шахи на трьох (66 переглядів)
  8. (був 6) Королівство кривих квадратів – шахи для трьох гравців (66 переглядів)
  9. (був 7) Чорно-біла нескінченність, або дещо про страх качалки – шахи на нескінченній шахівниці (61 перегляд)
  10. (був 9) Персько-арабські надбання – історія розвитку шахів на Стародавньому Близькому Сході (61 перегляд)

А тут можна бачити минулорічну статистику

Вітаю Вас з новим роком та Різдвом Христовим! І до нових зустрічей на сторінках блогу!

1

Шахи навколо нас

Без перебільшення, шахи – найбільш впізнавана настільна гра, що знаходить своє відображення у всіх сферах людської культури. Їх можна зустріти і на сторінках книг, і в піснях, і картинах, і, навіть, у кулінарних рецептах! Українське суспільство неможливо уявити без шахів, які легко знайти всюди:

Шахи в українських піснях

Шахи в кулінарних рецептах

Шахи в українських книжках

Шахи, як вироби мистецтва

Шахи у виставках художників

Шахи в українських географічних назвах

Шахи у паркових фігурах

Шахи у скульптурі

Шахи в українській поезії

2

Шахова Евтерпа

Якби шахи придумали древні греки, то в їхньому товаристві муз було би 10 панянок. Але так сталося, що чорно-білу гру винайшли набагато пізніше, коли вже всі сфери натхнення були розділені. На щастя, муза ліричної поезії Евтерпа виявилася більш чуйною за своїх колежанок. Інакше як пояснити, що серед розмаїття настільних ігор саме шахи найчастіше зустрічаються в поетичних рядках? Українські поети здавна уміли поєднувати ліричний настрій з логічною грою, не згасла ця традиція і в наш час. Не вірите? Ось лише коротка добірка віршів про шахи крізь століття.

Михайло Старицький (1839-1904) – письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч; один з корифеїв українського побутового театру.

«Чом не весел, мій соболю…»

Чом не весел, мій соболю,

Чи й мені журби не знять?

Хоч у шахи я з тобою

Буду сміливо гулять?

«Ох, то туга незбавима, –

Я боровся кільки крат:

Вже давно мені очима

Ти дала і шах, і мат!»

1880

Джерело: https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/S/Starycky/Poetry/ChomNeVeselMijSobolju.html

Ліна Костенко (1930) – письменниця, поетеса-шістдесятниця; лауреатка Шевченківської премії (1987), премії Антоновичів (1989). У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Сніг у Флоренції (драматична поема, уривок)

Перший монах

Іди сюди. Тут затишок, дерева.

То, може, хоч тепер дограємо ту гру.

(Виймає шахи з тайничка оправи і, озираючись, відновлює позицію)

Тут був король. А тут ось королева.

Був хід конем. Я взяв твою туру.

Твій хід. Ходи.

Другий монах (кивнувши на Старого)

А той нас не угледить?

Чого він там сидить, насумрився, — дріма?

Абату донесе, абат нас не погладить.

Перший монах

Та він такий, що вже його нема.

Держись, ходжу. Ти що, мене кусати?

Другий монах

А ти ж як думав? Без ніяких фор.

Перший монах

Його привіз синьйор, такий носатий.

І заплатив. Нещедрий був синьйор.

За догляд, за тапчан, за монастирську юшку.

За місце у землі, бо він йому земляк.

Ну, прийняли. Дали якусь рядюжку.

То він тут сів у затінку й закляк.

Другий монах

Ото не пощастило чоловіку…

А що ж ти тут слона не захистив?

Перший монах

Та бий вже, бий.

Другий монах

Щоб так на схилку віку

із милості попасти в монастир!

Перший монах

Шах королю. Рятуй свою корону.

В Парижі траур, при дворі гризня.

Король умер. І, звісно, хто при ньому

був на коні, — посипались з коня.

Джерело: https://virshi.com.ua/lina-kostenko-snig-u-florencziyi/

Ярина Сенчишин (1969), львівська поетеса і перекладачка, член Національної спілки письменників України, автор збірки віршів шахової тематики «Гра в Королеву» (1995)

Пішак

У тобі найменшому

бачу найбільшу

надію

дитяча прямолінійність

крихітних кроків

зворушує

чую під пальцями

як рветься твоє серце

при переході

чорного рубікону

шахівниці

і як це тобі вдається

на безжальній гільйотині

поєдинку

коли знаєш

що назад не повернешся

під прицільним вогнем

ворожого війська

у серпантині несподіванок

пасток

мріяти про вінець королеви

Джерело: https://zaxid.net/shahi__yihnya_muza_n1122303

Валерій Голуб, поет з Кременчука, член спілки «Славутич», член Національної спілки журналістів України

Відкрийте шахи

Ми розум славимо разом з відвагою бійця,

І в чорно-білім світі цім  б’ємося  до кінця.

Вперед! Нехай живе король! І порухом руки

Наш полководець посила на ворога полки.

-Я ферзь, я поруч короля, я бравий генерал.

Ламаю лави ворогів, наношу контрудар.

Коли виходжу в свій гамбіт — тремти, чужий король!

Колеги, згодьтесь, що у грі  за мною перша роль.

-Я перепрошую, але доповнить мушу вас:

Гамбіт—це добре, та гарде для вас міцний ляпас.

Староіндійський захист Я тримаю “на ура”.

Іду в атаку лобову, тому що я — тура.

-Маестро, як це розуміть, це що за новина!

Себе на хвильку уявіть в дебюті без коня.

Це ж нонсенс! Хід конем бере найкріпший каземат.

Я долю партії вершу! Від мене шах і мат!

-Хвилинку! Треба уяснить нам істину сповна.

Скажіть мені: чи може кінь рівнятись до слона?

Це ж очевидно! Я — і кінь. Ну, хто сильніший з нас?

Пішак останній скаже — слон!  А не якийсь… пегас.

-Хоробрі воїни мої! Для розбрату не час.

Я ваш улюблений король. І я люблю всіх вас.

Тож граймо в шахи! Зараз вам секрет відкрию:

                                                                  О-он

У нашім залі вже сидить майбутній чемпіон.

2013

Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427249

Ореста Возняк (1984) – поетеса з Дрогобича, кандидат філософських наук, викладач кафедри релігієзнавства, теології і культурології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Патрія в шахи

А раніше ти не шкодувала! –

Мені було достатньо того,

що ти є,

достатньо так само,

як і королеві маленького квадратика

шахової долі…

А раніше ти не шкодувала! –

і була щасливою,

щасливою, як пішак,

що зробив свій перший крок,

нишком затаївши в долоні

спогади старту…

А раніше ти не шкодувала! –

Справді було радісно,

радісно, як і дерев’яному коню

гарцювати на місці,

споглядаючи пилюку власних бажань

під копитами…

А зараз ти думаєш?! –

Ні, просто моє мовчання

шукає в цій партії

шістдесят п’яту клітинку,

щоб там зупинитись собою,

фігурою невимовних поезій.

Джерело: http://www.maysterni.com/publication.php?id=44595

Григір, поет з Кременчука

Шахи

Ця гра, – мов битва наяву.

Тут розум, витримка і воля

Тобі вручають булаву.

Ось обіруч піхота в полі,

На флангах зведено гармати,

На вежах – вправні гармаші.

Кіннота землю б’є крилата,

Війна для неї – стан душі.

Ревуть слони , віщують битву,

Ох, буде, буде січа десь…

До бою прочитав молитву

І став у центрі вихор-ферзь.

До війська закликом звернувся

І побажав щасливих доль

Славетний гетьман (далі мусить

Ремарка бути: це – король).

Війська готові до звитяги,

Кому ж ті лаври золоті?

Покаже бій, скресання прагнень:

Хто – зі щитом, хто ж – на щиті!..

2013

Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406346

2

Партія у бронзі

У Києві чимало людей грають настільні ігри, але саме шахісти першими удостоїлися власного пам’ятника. Його встановили 22 липня 2019 року в парку Тараса Шевченка поруч з тим місцем, де вже понад півстоліття збираються прихильники давньої гри.

Ініціатором пам’ятника стала засновниця видавництва настільних ігор Ольга Федина, над фігурками працювала скульптор Ольга Колесник, а, власне, сама подія відбулася у рамках туристичного проекту “Шукай!” від Юлії Бевзенко.

Як і решта з уже відкритих 26 скульптур в рамках цього проекту, покликаних підкреслити багатогранність великого міста, “шахісти” – це бронзова мініатюра, і вона органічно вписалася у товариство прихильників шахів під відкритим небом.

Детальніше про скульптуру шахістів на сайті авторів: https://yuliabevzenko.com/shukai/kyiv_chess

2

Шахи просто неба

Великі речі видно здаля. А якщо їх зробити ще більшими і розташувати у центрі міста, то мало хто з містян омине їх увагою. Саме такий очевидний спосіб популяризації стародавньої гри набув популярності в останні роки у різних куточках України. Тож тепер можна помилуватися найрізноманітнішим втіленням шахів просто неба в багатьох містах:

З 2010 року в Луцьку, 

Луцьк

З 2015 року в парку Тараса Шевченка у Золотоноші (Черкаська область) 

Золотоноша

З 2016 року на площі Ринок у Львові 

Львів

З 2016 року поблизу пам’ятнику Богдану Хмельницькому в Білій Церкві (Київська область)

Біла Церква

З 2017 року в Житомирі 

Житомир

З 2018 році біля будинку культури в смт Заводське (Тернопільска область) 

Чортків

З 2018 в школі №169 міста Києва Київ

З 2018 на Соборному майдані міста Олександрія (Кропивницька область) 

Олександрія

З 2018 року в парку Дубки в Ірпені (Київська область) 

Ірпінь

З 2019 року в місті Южне (Одеська область) 

Южне

З 2020 в ДНЗ “Берізка” в Ладижині(Вінницька область) 

Ладижин

в освітньому центрі “Розумка” в Чернігові

Чернігів

… і в багатьох інших містах!

5

Географія України в шахах

Географію України можна відкривати по-різному. Для когось це шкільний підручник, для іншого – барвистий атлас, хтось досліджує її власними ногами, а комусь (чом би й ні?) вона нагадує коробку з шахами. І тут навіть вигадувати нічого не потрібно – готовий набір шахової партії вже готовий для ознайомлення.

Спершу з’ясуймо, що ж таке шахи? Шахи – село в Дубровицькому районі Рівненської області, засноване 1906 року серед волиньських лісів на 3 кілометри західніше річки Льва. Нині в ньому мешкає 110 осіб.

Doshka

Долина річки Жван

Перш, ніж дістати фігури, потрібна Дошка – ботанічний заказник у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області. Його оголосили 2016 року в долині річки Жван на північ від однойменного їй села. У заказнику охороняється добре збережена ділянка лучно-степової рослинності, розташована на вершині схилу з мальовничими краєвидами на каньйон річки.

Перший рубіж оборони шахової армії складає військо Пішкове – село у Путивльському районі Сумської області. Знаходиться на правому березі річки Сейм за 4 кілометри на південь від райцентру. Як і годиться для найменшої фігури, село населяє лише 16 мешканців.

Koniv

Герб і прапор, Конів

Фланги прикриває військо Турське – озеро на півночі Ратнівського району Волинської області. Ймовірно, має льодовикове походження. Глибина варіюється від 1.96 до 2.6 метрів, площа поверхні – 12.85 квадратних кілометрів.

Далі йде черга пари Конів – село в Старосамбірському районі Львівської області, засноване 1589 року, нині має 543 мешканці. Розташоване на 4 кілометри північніше річки Стрв’яж.

Не забудьмо й про друзів наших діагональних. Слонівка – річка в межах Тернопільської, Рівненської та Львівської областей, права притока Стиру. Має довжину 49 кілометрів, ухил 1.6 метрів на кілометр, ширину до 4 метрів, а глибину до 15.

Korolevo

Королівське Євангеліє 1401 року

Коли інших немає поруч, у короля лише одна надія – на тебе, о, Королево! – селище міського типу у Виноградівському районі Закарпатської області. Засноване 1262 року на березі річки Тиса, нині має 9896 мешканців. Саме в ньому 1401 року було написано 352-сторінкове Королівське Євангеліє, яке нині зберігається у Закарпатському краєзнавчому музеї.

Очолює шахове військо, як відомо, Король – дуб черещатий, ботанічна пам’ятка природи (з 1969 року) у Підволочиському районі Тернопільської області. Знаходиться поблизу села Новосілки в лісовому урочищі “Малинник”. У діаметрі стовбур має 100 сантиметрів, висота крони – 35 метрів, вік дерева – 80 років.

Matusiv

Вознесенська церква 1812 року, Матусів

Під час гри неодноразово можуть траплятися атаки на короля, тому й відповідних точок на карті декілька. Шахове – це і село в Добропільському районі Донецької області, засноване у другій половині XVIII століття на правому березі річки Казенний Торець, нині має 899 мешканців. Разом з тим, Шахове – це село в Троїцькому районі Луганської області за два кілометри на північ від річки Красної. А ще ж є Шахівка – річка в Старокостянтинівському районі Хмельницької області, притока річки Случ, має 17 кілометрів довжини і ухил 30 сантиметрів на кілометр.

І жодна з переможних партій не завершується без Матусів – село в Шполянському районі Черкаської області. Засноване у XVIII столітті у місці, де річка Нікуда впадає у Гнилий Ташлик. Нині має 4507 мешканців.

3

Шахи виставкові

Шахи – одна з найбільш оманливих речей у світі. Попри позірну простоту з чорно-білих квадратів, у них криється нескінченна варіативність комбінацій та варіантів гри, світ якої не менш барвистий, ніж той, що нас оточує. Тому й виставки, присвячені шахам, вражають різноманітністю підходів – книжки, історії, картини, світлини та чимало іншого. Саме таким способам популяризації гри присвячена ця замітка.

 

History8 серпня 2008 року Миколаївський обласний краєзнавчий музей відкрив виставку – “У КОРОЛІВСТВІ ЧОРНО-БІЛИХ“, присвячену історії розвитку шахів в місті Миколаєві. Автор виставки, старший науковий співробітник експозиційного відділу музею Ірина Александренко розповіла, що ідея створити таку виставку виникла на честь 155 – літнього ювілею відкриття першого гуртка по шахах в Миколаєві. На виставці були представлені зразки шахів різних часів, шахові фігурки і дошки, матеріали по історії шахової гри в місті, фотографії і посвідчення відомих миколаївських шахістів, а також фотографії гросмейстерів, які народилися в Миколаєві, але, зробивши успішну кар’єру, виїхали жити за кордон. Окремий куточок виставки присвячений сучасній історії шахів в місті, представлені фото членів міського шахового клубу, історія його створення та розвитку.

 

MuseumЗ 19 до 25 квітня 2012 року в Дніпрі проходив Тиждень шахового мистецтва, в межах якого в Історичному музеї експонувались дві виставки: «Хід за ходом» (з історії шахів у Дніпропетровській області) та дитячо-юнацька художня виставка «Життя я порівняв би з шахівницею (Омар Хаям)». Матеріали виставки «Хід за ходом» відтворили історію шахів на Січеславщині з 1902 до 2012 рр. і навіть поглибилися у ХVІІ століття. У зібранні музею зберігаються дві шахові фігурки козацьких часів (кінь і пішак), знайдені під час археологічних розкопок музейною експедицією, очолюваної О.В. Старіком, козацького поселення ХVІІ-ХVІІІ ст. в с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області. У цьому ж поселенні були виявлені й гральні фішки з кераміки, які свідчать про широке розповсюдження різних ігор серед козаків. ХІХ століття представлене в музейній колекції раритетною книгою про шахову гру, упорядкованою О.І. Бутрімовим та виданою в 1821 р. у Санкт-Петербурзі, та шаховим столиком середини ХІХ ст., що побутував у Катеринославі. На виставці також були представлені індійські шахи з кістки ХХ ст., зроблені за зразками старовинних індійських шахів, де шахові фігури являють собою індійських воїнів-вершників на слонах, верблюдах, конях та віслюках. Коли виставка вже була змонтована, до музею надійшов раритетний підручник – керівництво до вивчення шахової гри німецького шахіста Жана Дюфреня, видане в Санкт-Петербурзі у 1913 р.

 

Uvarov17 листопада 2012 року в музеї історії та культури “Уваровський дім” (місто Ворзель) відкрилася виставка «ШАХИ» члена Національної спілки художників України, заслуженого художника України Станіслава Войцеховського. Крім чотирьох комплектів авторських шахів та шахових столиків, над якими С. І. Войцеховський працював протягом останніх трьох років, на виставці представлено сім картин художника, виконаних у техніці маркетрі (або інтарсія). Можна на виставці також переглянути й документальний фільм про творчість художника виробництва першого каналу Національного телебачення.

 

Books23 липня 2013 року відкрилася книжково-ілюстративна виставка „ШАХОВИЙ КАЛЕЙДОСКОП”, організована працівниками відділу книгозберігання та відділу загального читального залу обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка в Івано-Франківську. Для неї підібрали літературу, де узагальнено досвід сучасної шахової школи, викладено систему методів підготовки до змагань, розглядаються питання стратегії і тактики шахової гри, висвітлюються науково-педагогічні і практичні рекомендації чемпіонів світу М. Ботвинника, В. Смислова, М. Таля, Т. Петросяна, А. Карпова, Г. Каспарова, а також матеріали із класичного спадку, що належить видатним шахістам минулого, зібрані кращі партії з їх характеристиками, які були зіграні за сучасну історію гри в шахи. З 20 липня 2017 року подібна книжково-ілюстративна виставка “ШАХИ – МИСТЕЦТВО, НАУКА, СПОРТ” діяла і в Харкові.

 

Photo22 червня 2018 року в приміщенні Житомирської міської ради відбулося відкриття фотовиставки «Шахи: інтелект єднає покоління», присвяченої відзначенню Дня молоді в Україні. На ній були представлені роботи таких фотографів як Леонід Шевчук (м. Житомир), Анна Максимова (м. Житомир), May Lee Photography (м. Львів), Олександр Мартинков (м. Краматорськ). Світлини показали шахи з різних боків: як спорт (інтелектуальний процес, емоції гравців підчас та після партії), як роботу (тренерів, суддів, організаторів), як дозвілля (дружнього, сімейного»).

 

Picture21 лютого 2020 року в Полтавському художньому музеї Юрій Шаповал представив персональну виставку картин «ChessНО», над якими працював понад півроку. Уперше вона побачила світ у київській Lera Litvinova Gallery. Назва виставки «ChessНО» символічна, апелює до кількох сенсів. Так, у перекладі з англійської (читати [чес]) гра у шахи, що відносить нас до теми стратегій, певних подвійних розумінь процесів. Адже між життям і грою в шахи дуже багато аналогій: напад, захист, рокіровка, обман, шах і мат. Крім того, саме поле поділено на чорні та білі зони, як і у звичайному житті, і не завжди білі фігури знаходяться на білому полі. Та склавши разом обидві частини назви, отримуємо загальний посил експозиції – розмірковування на тему чесності як глобального поняття, його суб’єктивності та об’єктивності.

 

 

 

 

2

Матеріалізація шахів руками митців

Не таємниця, що митці бачать світ по-своєму. І коли їхній погляд падає на шахи, абстрактні фігури оживають, перетворюючись на справжніх воїнів з дерева чи металу, а подекуди й повністю втілюючись у живих людей. І не має значення, це на заході у Львові, на сході в Донецьку, на півдні в Запоріжжі, на півночі в Києві чи в центрі у Вінниці – кожен регіон України має чим здивувати шанувальників шахів.

 

Львів2019
Львівський скульптор Антон Лубій у 2019 році створив персоніфіковані півметрові дерев’яні шахові фігури, де білі – це постаті української історії, а чорні фігури – це безіменне вороже військо. Король білих шахових фігур – князь Святослав Хоробрий, королева – Анна Ярославна, княгиня Київської Русі. Пішаки це воїни – козаки, опришки. Чорні шахові фігури – це безіменне вороже військо. Персоніфікованим є лише їхній ватажок – князь-цар.

Джерело: https://shotam.info

 

Донецьк2013

Донецький майстер Віктор Міхальов у 2013 році викував металеву шахівницю з фігурами-дзвіночками, де кожен звучить по-своєму. Шахові фігурки пофарбовані у бронзовий та срібний кольори. Вони стилізовані під озброєних воїнів. Бронзові – у вигляді шведів, а срібні – гасконців. Фігури оздоблені різноманітними деталями. Наприклад, пішаки одягнені в плащі та капелюхи, взуті в ботфорти. Вони озброєні арбалетами. Інші шахові герої мають шаблі та мушкети.

Джерело: https://gazeta.ua

 

Запоріжжя2015

Запорізький художник із різьби по дереву Віктор Строй у 2015 році виготовив шахи на козацьку тематику. Кожна фігура вирізьблена з дерева і розфарбована. Білі зображають козаків, а чорні – турків. Віктор Строй каже, що вирізаючи шахи, намагався переосмислити історію та культуру Запорізького краю.

Джерело: https://infokava.com

 

Київ2016

Унікальні історичні фігурки для шахів і створили брати Ігор та Микита Зігура, разом зі своїм батьком Олексієм з Києва у 2016 році з використанням бронзи, срібла і мармуру на шахівниці з яшми і червоного дерева. Скульптори виготовили кілька тематичних наборів: «Битва Імперій», «Куликовська битва», «Армія Золотої Орди» , «Армія Османської імперії». У кожному з них відтворені з дивовижною точністю і деталізацією великі полководці і воїни того часу. Імператор Карл V і глава армії Священної Римської Імперії в оточенні лицарів 16 століття виступає на білій стороні поля. Протистоїть йому султан Сулейман Перший з яничарами першої половини 16 століття на стороні чорних.

Джерело: https://vikna.if.ua

 

Вінниця2014

У 2014 році у Вінниці на майдані Незалежності відбулася гра в «Живі шахи». Цю театралізовану партію зіграли на велетенській дошці розміром 6 на 6 метрів. Роль шахів виконували вихованці МДЮСШ №6. Діти були одягнені у чорні та білі костюми пішаків, ферзів, королів, королев та інших фігур.

Джерело: https://www.myvin.com.ua

 

Львів1943

Але найбільш масштабні “живі шахи” організували професори Антонович і Кобів у Львові на Личакові у 1943 році. Вони підготували велику шахівницю, клітинками якої рухалися живі шахові фігури, ролі яких виконували актори Львівського театру опери та балету під керівництвом Володимира Блавацького. Учасників розділили на дві команди – княжої дружини та половців, а саме дійство ілюструвало так звану «безсмертну партію», що її ще 1851 року розіграв німецький шахіст Адольф Андерсен. Режисером дійства був Богдан Паздрій, сценографом – художник Мирослав Радиш, музичним керівником – Ярослав Барнич. Музичний супровід здійснював духовий оркестр із Самбора під керівництвом диригента Рабія. Командували шаховими фігурами два спеціально запрошені шахісти – Турянський і Романишин. Вони почергово в мегафон віддавали команди своїм фігурам. До речі, частина «фігур» пересувалася верхи на конях. Перемогу звісно ж отримала команда «Княжа дружина».

Джерело: https://photo-lviv.in.ua

4

11 українських письменників і шахи

Чимало визнаних майстрів української літератури цікавилися шахами: Михайло Старицький, Микола Лисенко, Марко Вовчок, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Павло Загребельний, Іван Драч, Ліна Костенко, Іван Ле та багато інших. Наші сучасники не менш прихильні до гри, яка попри поважний вік не втрачає популярності, чому доказом є список книжок сучасних українських письменників, як у більшій або меншій мірі стосуються шахів, проводять аналогії між ними та людськими стосунками, суспільством і його історією.

 

  1. Олександр Демарьов “Виховання шахами, або чого мене навчили діти” (2018) Ця книжка – не посібник і не методичні рекомендації. Це – зібраний докупи досвід молодого вчителя шахів, котрий не має педагогічної освіти і не є професійним шахістом. В легкій художній формі автор показує: виховує усе, усі та завжди. Перш за все це книжка про дітей, а тільки потім – про шахи. Адресується всім, чия діяльність пов’язана із вихованням, особливо батькам і тим, хто готується ними стати.
  2. Олена Бойцун “Малюк Гільзі грає в шахи” (2014) Це захоплююча казка, яка сподобається усім, хто любить читати про незвичайне. Ви познайомитися із веселими малюками: життєрадісним Гільзі, сором’язливою Мрязкою, активною Дугумдою, допитливим Мамбіком, непосидючим Зюзею тощо. Ця книга про те, як стати розумним, навчитися знаходити друзів, подорожувати та – звичайно ж – грати в шахи. Разом із Гільзі та його друзями ви дізнаєтеся хто є хто в світі шахів, як ходять шахові фігури (навіть ферзь!) та багато інших корисних речей, що допоможуть вам стати Справжнім Шахістом.
  3. Микола Фузик та Олексій Радченко “Ісаак Липницький: Зірки й терни” (2018) Книга про життя і творчість видатного київського майстра Ісаака Оскаровича Липницького, людини нелегкої і драматичної долі. За своє коротке життя (1923-1959) він встиг дуже багато. Один з кращих вихованців легендарного Київського Палацу піонерів, фронтовик, кавалер бойових орденів, дворазовий чемпіон України (1949, 1956), віце-чемпіон СРСР (1950), шаховий журналіст, літератор, педагог і, нарешті, теоретик, який випередив свій час на десяткироків,-цевсеІсаакЛипницький!
  4. Мирон Козак “Українські шахові казки” (2018) Унікальне не тільки для української, але й для світової шахової літератури видання. В основі казок лежать розповіді про відомих українських шахістів, рідкісні факти їх біографій. У розповідь вдало вплетені партії, аналіз яких не перевантажений варіантами. Акцентовані творчі моменти, описані особливості турнірів. Книга цікава як початківцям, так і досвідченим шахістам.
  5. Михайло Бриних “Шахмати для дибілів” (2008) «Шахмати для дибілів» – це класичний роман виховання з властивостями шахового підручника та містичного трилера, що пропонує читачеві зазирнути у найпотаємніші закамарки світобудови. Рукопис роману відзначений третьою премією літературного конкурсу «Коронація слова – 2008».
  6. Ольга Деркачова “Трикотажні метелики” (2015) У цій збірці Ольги Деркачової усього потроху. Янголи та люди. Діти та курчата. Метелики та шахи. Танці та смуток. Мир, за яким ми так скучили. Тиша після грози. Війна, яка нас болить. Кохання, що виживає не завдяки, а всупереч.
  7. Тимур та Олена Литовченки “Шалені шахи” (2014) Настав час розпочинати чергову партію. У великій грі життями, немов живі шахові фігури, зійшлися князі Василь-Костянтин Острозький і Дмитро Сангушко, княгині Беата Костелецька-Острозька і Гальшка Острозька, очільники перших козацьких повстань Криштоф Косинський і Северин Наливайко зі своїм братом Дем’яном, королі Стефан Баторій і Сигізмунд ІІІ Ваза, королева Анна Ягеллонка, полководець Станіслав Жолкевський…
  8. Юхим Чеповецький “Пригоди шахового солдата Пєшкіна” (2016) На сторінках цієї книги юні читачі познайомляться з Кольком Пижиковим та його товаришем Петрусем Півничуком — завзятими гравцями в шахи — і всі разом спостерігатимуть за цікавим шаховим світом, у якому спалахують війни між двома ворожими арміями. У цьому світі є веселий чижик Пижик, що ніяк не навчиться літати, щебетуха Маша-Ромаша, хитрющий кіт Васько й підступний крутій павук Лапоніг. Та головним героєм подій виступає «геть оббритий, в атаках битий, перемогами знаменитий» шаховий солдат на прізвище Пєшкін.
  9. Ярина Сенчишин “Гра в королеву” (1995) Збірка львівської поетеси, лауреата Літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича Ярини Сенчишин, випускниці ЛНУ (журналістика) і Львівського інституту фізкультури (спеціалізація шахи), майстра FIDE.

 

Якщо не обмежуватися лише українськими авторами, а згадати зарубіжних письменників, які зверталися до теми шахів, то список можна продовжувати і продовжувати… Андрій і Борис Стругацькі “Град приречений”, Артуро Перес-Верте “Фламандська дошка”, Бернард Вебер “Останній секрет”, Бертіна Генрікс “Шахістка”, Борис Балтер “До побачення, хлопчики”, Володимир Набоков “Захист Лужина”, Джек Лондон “Міжзоряний мандрівник”, Джоан Роулінг “Гаррі Поттер і Філософський камінь”, Еріх Марія Ремарк “Жити в борг”, Ілля Ільф та Євгеній Петров “Дванадцять стільців”, Льюїс Керол “Аліса в задзеркаллі”, Стефан Цвейг “Шахова новела” та чимало інших… (ґрунтовний огляд можна побачити у літературознавчій статті Олега Пархітька “Тема шахів у художній літературі ХІХ-ХХ століть“).

 

P.S. Наразі я мав задоволення прочитати лише дві з наведених книжок українських авторів. “Пригоди шахового солдата Пєшкіна”, яку читав сину, залишили теплі спогади, у чомусь подібні від тих, які я отримував від творів Всеволода Нестайка. А “Шахмати для дибілів” попри назву виявилися доволі інтелектуальним чтивом, щоправда, для сприйняття якого потрібно мати достатнє почуття гумору.