0

Незвичне про шахи

chessШахи здатні зацікавити не лише для тих, хто серед ночі з заплющеними очима спроможний відтворити якусь з партій Філідора чи Каспарова. Шахи – це передусім гра! Тому я пропоную подивитися на них не як на інтелектуальний полігон, а як на море креативу. На цьому сайті ви не знайдете розлогих теорій шахової гри чи розбору шахових задачок. Для цього існує чимало інших Інтернет-ресурсів. А цей сайт покликаний заповнити нішу, яка поки слабко представлена в Інтернеті, а в україномовному чи російськомовному взагалі має величезні прогалини. На час написання більшості опублікованих тут статей пошук в Інтернеті відповідних тем українською або російською давав 0 результатів!

Чи можна грати в шахи компанією? Чи всі шахівниці однаково квадратні? Як ходить магараджа? Шаховий глобус – лише вигадка? Коли почали грати в шахи в Україні? На всі ці та чимало інших питань ви знайдете відповіді на сторінках цього ресурсу. А якщо не знайдете – пишіть, що вас цікавить, і можливо саме ваше питання стане темою чергової замітки!

Кілька слів про розділи сайту. Початково його було засновано для інформаційної підтримки шахового турніру в аспірантському гуртожитку НАН України (вул. Заболотного 148), що проходив восени-взимку 2008  року. Все, що було опубліковано тоді, зараз перемістилося до окремого розділу. Після того я написав цикл заміток з історії шахів – від самих початків і аж до сьогодення. І лише по тому сайт отримав свою теперішню тематику – огляд найнеймовірніших видів шахів і не менш дивовижних шахівниць (детальні переліки подано нижче). Нині ресурс постійно поповнюється новими замітками, тож не втрачайте можливості стати першим, хто прочитає про якісь із незвичайних шахів українською!

 

Незвичні шахівниці

Малі шахівниці (Хопвуда (дівочі шахи), Лос Аламос, Вардлі, Гарднера, Сілвермана, Глімна (мікрошахи), Алоріла, Крюкова)

Великі шахівниці (Тамерлана, омега-шахи, гранд-шахи, гала-шахи, Меженського)

Неквадратні з квадратними полями (Гра Бальбо, Мулярські шахи)

Круглі шахівниці (кругові, трічес, шахи для трьох)

З трикутними полями (Деклі, Кулакова, Тагієва)

З шестикутними полями (Глінського, Шафрана, де Ваза, Браскі, Мак Куї, Полгара, Якеса, Велліха, Метюсона, Дальмеда, Петерсона, Кеннеді, Казу, Волша, Хофстедера)

З іншими непрямокутними полями (Ромбові, Хрестові)

На трьох гравців (Вейдера, Селфа, Зурбіна, Філека, Расмуссіна, Малюти (руські шахи), тріошахи, трічес, шахи для трьох, Кеннеді, Казу, Волша, Хофстедера, Партона, Вільямса, Деклі, Кулакова, Тагієва)

На чотирьох гравців (шахи на чотирьох, фортечні)

До шести гравців (Кеннеді, Казу)

Об’ємні шахівниці (циліндричні, торові, Боголі)

Багатошарові (просторові, кубічні, StarTrek)

 

Незвичні види шахів на звичайних шахівницях

Нестандартні стартові позиції (переставні, трансцендентні, кутові ,  тасовані, Моабі, шахи256, шахи480, шахи960, подвійні випадкові шахи Фішера, передшахи, Д-шахи, пат-шахи, шахи догори дригом, шашхи )

З різними наборами фігур (пішакова гра, слабкі шахи, шахи Дансені, шахи-орда, селянське повстання, з вибором улюбленців, з форою )

З поверненням фігур (божевільні )

З нестандартними фігурами (казкові, магараджа )

Багатоходові (марсельські, лавинні, прогресійні (шотландські, італійські, англійські, логічні), монстро-шахи (суперкоролівські), зональні, блимаючі, кунг-фу )

З обмеженнями на ходи (монохроматичні, біхроматичні )

Шахи на програш (піддавки, камікадзе )

З іншими видами спорту (шахбокс )

Без шахівниці (всліпу )

З багатьма шахівницями (шахи Аліси, Аліси 2, міс Аліси, о’Донаг’ю, летючі, паралельних світів, 3D тисячоліття, Кізерицького)

 

 

Advertisements
2

Як спаплюжити перемогу друга, або реальний досвід гри в шахи на трьох

Чи траплялися у вас так, що ваш друг збирається от-от зробити якесь досягнення, а ви підсовуєте свиню, залишаючи його замислено чухати потилицю біля розбитого корита? Або те ж саме, але з протилежними ролями? Правда, питання виглядають доволі провокативно, а сама відповідь відлунює побитими глечиками і має присмак березової каші? Насправді є один спосіб здійснити це (зумисно або ні) ще й так, щоб ніхто нікому боки не нам’яв – зіграйте в шахи на трьох.

01 ch3_we

Шахи на трьох – це виклик, який перетворює занудну гру в драйвовий триллер!

На сторінках блогу я чимало писав про найрізноманітніші шахівниці, винайденням яких страждали особи, на яких квадрат з 64 комірок навіював нудьгу. Та лише нещодавно я спробував зіграти на одному з цих дивовижних творінь і пережив таку гаму вражень, про які не розповідає ні вікіпедія, ні інші сайти, присвячені різновидам шахів. Та найсильніше відчуття залишив цей дух змагань, коли ти намагаєшся не лише виграти, але й не дати виграти іншому – на відміну від звичайних, у шахах на трьох це дві різні речі.

Отже, в чому сіль проблеми? У шахах на трьох шахівниця має поле шестикутника, де кожному гравцю відведено умовний сектор з 32 клітинок, на половині з яких розташовується звичний набір фігур. Щоб виграти, потрібно використати ці 16 фігурок, свою фантазію та неуважність партнерів, щоб першим поставити мат. Відповідно, програє адресат цього мату, а також третій гравець, навіть попри те, що його королю нічого не загрожує. Винахідників гри зрозуміти неважко – таким чином вони знищили будь-який сенс коаліцій двох проти третього, адже переможець завжди один. У реальності ж це перетворило нашу партію на суцільний треш!

02 ch3_firstblood

Перша кров: поки білі чубилися з червоними, чорні спокійно розвивалися. Це не класичні шахи, тут молодець не той, хто більше побив, а кого менше били.

Ви можете уявити ситуацію, щоб гравець жертвував свого ферзя (найсильнішу фігуру), аби врятувати чужого короля? Або щоб якогось нікчемного пішака охороняли чужі тури двох ворогуючих сторін? (жодна з них не наважиться напасти, бо її поб’є інша). Чи щоб гравець отримав майже-мат, але був врятований іншим суперником? Це все і чимало іншого ми витягли зі скриньки Пандори у вигляді шахів на трьох.

Найбільше мені запам’ятався перший майже-мат (це був би мат у класичних шахах, але ж тут є третій учасник, який вміє вчасно насолити). Гравець А провів захищеного ферзя у лігво короля В. Наступним ходом на В чекав мат – ні закритися, ні відступити не було як – ферзь дихав королю в потилицю. Аж тут гравець С шахує А і поки А сам закривається від шаху, В спокійненько забирає його ферзя.

03 ch3_beginnig

Це вам не класичні шахи, тут думати треба… одразу за двох суперників!

Іншого разу рибка зірвалася з гачка вже з іншої причини. Тепер С двома турами затиснув короля А в куточку і було б тому непереливки, бо втекти заважала стінка власних пішаків, якби В своїм ферзем не вкоротив віку одному з тих хлопів, а тоді А подякував В, вийшовши по трупу ферзя з оточення, яке в класичних шахах однозначно вважалося матом.

Ще один приклад підлості – скористатися моментом, коли один гравець має відповісти на шах, і в цей час безкарно забрати котрусь з його фігур. Так, коли А поставив черговий шах В, С підсунув свого беззахисного ферзя впритул до ферзя В і, поки В рятував короля, С забрав ферзя, а наступним ходом сусіднього пішака, що перебував на передостанній горизонталі в передчутті перевтілення. Але… не судилося.

04 ch3_final

А от і фінал: чорні притиснули білих до стінки – достоту, як у класичних шахах

І, звісно, не варто забувати про дива центральної точки. Як видно з фото, там дотикаються одразу шість комірок, що породжує такий кумедний феномен, як роздвоєння діагоналі. Це коли, приміром слон, може рухатися спершу однією лінією, а потім вибрати одну з двох. А про коня з 10 варіантами ходу чули? Або про пішака, що може бити одразу в трьох напрямках? Ці всі вибрики відбуваються саме там, в самому центрі шахівниці. Словом, можна чимало неймовірних баєчок розповідати про диво-гру, але це все – ніщо у порівнянні з живими враженнями від гри, яку можна спокійно купити і в Україні.

0

З новим 2018 роком!

newyear.jpg

Вітаю читачів блогу з новим 2018 роком!

Я вам невимовно вдячний, що ви є, що маєте час і бажання читати мої дописи! Обіцяю і надалі готувати цікаві та змістовні матеріали на шахову тематику. Як невеличкий анонс, скажу, що маю намір продовжувати розглядати різні види незвичайних шахів та шахівниць, яких, насправді, лишилося ще неймовірно багато поза увагою мого блогу. І, звісно, я братиму до уваги всі ваші коментарі щодо того, що б ви хотіли ще побачити на сторінках блогу. Нині, окрім різновидів, у читачів значною популярністю користується серія з історії шахів. Про це красномовно свідчить рейтинг найбільш читаних дописів цього року:

  1. Народжені в легендах – історія народження шахів (46 переглядів)
  2. Українські шахи – історія розвитку шахів в Україні (37 переглядів)
  3. На теренах України – історія появи шахів в Україні (27 переглядів)
  4. Шахи круглого столу – вид шахів на круглій шахівниці для багатьох гравців (24 перегляди)
  5. Сайти про шахи українською – перелік онлайн-ресурсів українських шахових спільнот, організацій та шахістів (24 перегляди)

А на популярність ще й різновидів вказує ТОП-10 дописів від 2008 до сьогодні:

  1. Українські шахи – історія розвитку шахів в Україні (78 переглядів)
  2. Народжені в легендах – історія народження шахів (72 перегляди)
  3. На теренах України – історія появи шахів в Україні (33 перегляди)
  4. Зметикувати на чотирьох – види шахів на чотирьох гравців за однією дошкою (30 переглядів)
  5. Поттеріада по-шаховому – види шахів з казковими фігурами (27 переглядів)
  6. Шахи для гіперактивних – багатоходові види шахів (25 переглядів)
  7. Шахи круглого столу – вид шахів на круглій шахівниці для багатьох гравців (24 перегляди)
  8. Сайти про шахи українською – перелік онлайн-ресурсів українських шахових спільнот, організацій та шахістів (24 перегляди)
  9. Персько-арабські надбання – історія розвитку шахів на Стародавньому Близькому Сході (22 переглядів)
  10. Кожен раз – як перший раз – види шахів з варіативними стартовими положеннями фігур (20 переглядів)

Вітаю Вас з новим роком та Різдвом Христовим! І до нових зустрічей на сторінках блогу!

2

І ромбиком, і хрестиком

Українська національна вишивка багата сакральними символами, які часом виринають в найнеочікуваніших місцях. Наприклад, є шахівниці, «виткані» ромбиками. Або нашими традиційними хрестиками. І що найцікавіше, їхні винахідники – зовсім не українці і, ймовірно, могли ніколи не бачити наших сорочок. Але якимось чином вловили ці хвилі і матеріалізували їх у такому незвичному нам вигляді.

От жив собі такий Тоні Палетта. Любив грати в шахи, а потім, чи в нього якась халепа трапилася з шахівницею, чи йому просто обридла прямокутна розміреність життя, але у 1980 року він створив гральне поле з самих лише ромбів і запропонував грати на ньому. Ромбові шахи (Rhombic_Chess) складаються з 72 комірок і мають обриси великого шестикутника, тому деякі риси спільні з гексагональними шахами. Схожості додає наявність трьох, а не двох, кольорів клітинок. Разом з тим, оскільки комірки – не шестикутники, а ромби, то кожне поле має до 4 суміжних і 6 дотичних сусідів. Тому розрізняються два варіанти переміщень – через сторони (до суміжної комірки), або вершини (до комірки того ж кольору). І ось тут починається найцікавіше – ходи фігур.

RombicChessЯк я вже казав, Тоні взяв звичайний набір – 8 пішаків та 8 фігур. Але, поставлені на ромбову шахівницю, деякі з них стали ходити дещо не так, як ми звикли. Наприклад, тура рухається по суміжних клітинках, формуючи пряму лінію за хід – як у традиційних шахах. А от слону лишили одну діагональ – по одноколірних,  тобто, через вершини. Щоправда, він має право змінити колір, ставши на сусідню суміжну клітинку. Саме тому в ромбових шахах наявні два слони, а не три, як заведено в гексагональних. Ферзь традиційно поєднує можливості тури і слона, а король може ступити на один крок через сторону або вершину. Щоправда, його позбавили права рокіровки – можливо Тоні просто не придумав елегантного рішення для цього маневру. Кінь так само стрибає літерою «г», яка в термінах ромбових шахів означає один крок через вершину і один через сторону – або навпаки. Пішаки рухаються на одну суміжну комірку вперед (перший хід дозволено на дві), не мають загрози взяття на проході і можуть перетворитися на будь-яку фігуру, досягнувши не останньої, а третьої з кінця горизонталі (тобто, і – для білих або с – для чорних).

CrossChess.pngІнша реінкарнація ідеї української вишиванки побачила шаховий світ у 1982 році – американський винахідник Джордж Деклі запропонував на розсуд публіці свої Хрестові шахи (Cross_Chess). Він також взяв шестикутну дошку і по своєму модифікував комірки – у хрести. А щоб між фігурами на стартовій позиції не гуляло місце, як то ми бачили у ромбових шахах, винахідник заповнив порожні клітинки додатковою турою, конем та пішаком, отримавши два набори по 19 фігур на дошці з 61 коміркою.

Попри схожість з гексагональними шахами, Хрестові мають свої особливості в трактуванні ходів фігур. Так, тура рухається не лише по вертикалі та горизонталі, але може ступити один крок на будь-яку суміжну комірку. Слону лишили дві діагоналі, як в традиційних шахах (тобто, вертикальний напрямок недоступний). Ферзь, зрозуміло, комбінує можливості тури і слона, а королю доступні всі суміжні комірки, а також збережене право рокіровки. Кінь так само має до 8 варіантів стрибка – крок по горизонталі/вертикалі і крок на суміжну. Пішак рухається лише на одну клітинку вперед, а б’є по діагоналі праворуч або ліворуч. Для перетворення у фігуру своєї мрії йому треба досягти протилежного краю дошки – чим далі від центральної вертикалі, тим коротший шлях.

CrossChessMoves.png

За матеріалами Вікіпедії https://en.wikipedia.org

 

3

Стільникові двобої

У рік, коли в Україні народилися Іван Драч та Микола Вінграновський, а в Австралії помер останній сумчастий вовк, поляк Владислав Глінський винайшов найвідоміші з незвичних шахів – гексагональні. Попри те, що його гра користувалася значною популярністю (у пік активності кількість шанувальників зросла до півмільйона), час від часу знаходилися сміливці, які кидали виклик патріарху шестикутників і пропонували на розсуд громадськості своє бачення шахів для двох гравців у проекції на бджолині стільники. Саме про такі варіанти гри піде мова далі.

Перш, ніж ознайомитися з різновидами гексагональних шахів, зупинюся на тому, що їх поєднує. Перше і очевидне – це шестикутні комірки, кожна з яких може мати до шести сусідів. Звідси, розширені в порівнянні з класичними шахами можливості ходів – у шести напрямках замість чотирьох. Крім того, задля дотримання принципу не дотикання одноколірних комірок, додався третій колір і, як наслідок, стандартний набір розширено дев’ятою фігурою – третім слоном. Відповідно, непарною стала і кількість пішаків – дев’ять або сім. Звісно, трапляються види гексагональних шахів, де винахідники у своїх змінах пішли ще далі, але про це я скажу окремо.

ShafranПочнемо наш огляд послідовників Владислава Глінського з радянського геолога Ісаака Шафрана. Щоправда, останній далебі не відав про польського  винахідника, бо створив свою гру в 1939 році – за багато років до того, як шахи Глінського здобули всесвітню славу. Та й шахівниця в нього була дещо інша. Шафрану вистачило 70 комірок (а не 91), а розстановку фігур він якомога більше наблизив  до класичних шахів, лише вставивши третього слона між турою і конем. Тому й фланги називаються «ферзевим» та «слоновим» (а не «королівським»), адже монарх тепер має місце рівно посередині свого війська. Разом з тим у шахах Шафрана збережено рокіровку, яка, з огляду на подібність розташування фігур, відбувається за тим же принципом, що у класичних шахах. Так само пат вважається нічиєю. А от цікавою особливістю цього варіанту гри є те, що пішаки своїм першим ходом мають право досягнути середини дошки не залежно від того, наскільки далеко від неї вони стояли на початку. Так, три середні пішаки можуть перескочити одразу на три комірки, а от крайнім так не поталанило.

DeVasaЗовсім інакше бачення гексагональних шахів продемонстрував у 1953 році француз Хельге Де Ваза. Він не став вибудовувати стільники у вигляді гігантських шестикутників, а, схоже, взяв звичайну квадратну дошку (щоправда, розміру 9х9) і посунув її верхній край ліворуч. В отриманий ромбовидний простір винахідник заселив звичайні шахові фігури, щоправда, розставивши пішаків не на другій, а на третій горизонталі, а між королем та ферзем примостивши третього слона – адже кольорів комірок стало три. У шахах де Ваза дозволена рокіровка, а пішаки отримали більшу свободу ходів. Якщо уважно придивитися, то можна помітити, що комірки мають орієнтацію на 30 градусів змінену в порівнянні з попередніми видами гексагональними шахами. Простіше кажучи, тепер попереду пішака знаходиться не одна, а дві комірки, в кожну з яких він може перейти. Якщо це його перший хід, то варіантів ходу стає ще вдвічі більше – за рахунок стрибку на 5 горизонталь.

BurskyА тим часом змагання форм шахівниць для гексагональних шахів тривало. 1966 року Яків Браскі запропонував дошку, яка схожа на розтягнутий шестикутник. Винахідник зберіг число горизонталей, як у класичних шахах – 8, а орієнтацію комірок і розміщення фігур обрав, як у де Вази. Але, на відміну від французького колеги, Браскі виставив пішаків у другій горизонталі, ще й додав десятого – адже у тому ряду комірок саме десять. Крім того, у шахах Браскі на першому ходу в пішака додається третє поле для атаки – через ряд рівно поперед нього (у де Вази воно було недосяжне).

McCooeyВсе нове – давно забуте старе. Такою думкою керувався Дейв Мак Куї, коли в 1978 році запропонував гру на дошці Глінського зразка 1936 року. Звісно, зі своїми змінами у правилах, яких, за великим рахунком, було всього чотири. По-перше, новатор згуртував фігури, прибравши порожні комірки між ними. При цьому двох пішаків довелося викинути. По-друге, пішаки можуть бити ворожу фігуру не в наступній горизонталі, а через одну. По-третє, пішаку з центральної вертикалі заборонили стартовий стрибок на дві клітинки. І останнє – пат вважається нічиєю.

Як бачимо, попри те, що всі винахідники були одностайні в тому, як мають ходити фігури, щодо пішаків кожен мав свою думку. Ось лише кілька прикладів того, як бачили можливості ходу та взяття ворожих цілей пішаками Браскі, де Ваза та Мак Куї:

GexagonPawns

StarchessАле першість в оригінальному оформленні шахових стільників, безсумнівно належить угорському шахісту Ласло Полгару. Його Зоряні шахи і справді нагадують зірочку або сніжинку. Комірок тут всього 37 і шаховий набір взято з міні шахів – кожен гравець має всього по одному представнику кожної фігури і, відповідно, п’ять пішаків. З огляду на доволі карколомну лінію шахівниці, угорець відмовився від звичної нотації з горизонталями та вертикалями, а просто присвоїв кожній комірці свій номер. До речі, вже згаданий Дейв Мак Куї теж розробив зменшену версію своєї шахівниці, яка містила 37 комірок і такий же набір фігур, як в Зоряних шахах.

StarchessFiguresЦікавим є вибір можливостей ходів. Так, кінь, король та пішаки прийшли з шахів Глінського, ферзя обмежили правами гексагональної тури, а сама тура рухається лише по вертикалі. Щодо слона, то йому лишили дві діагоналі – як в класичних шахах. Такі обмеження фігур в порівнянні з іншими видами гексагональних шахів зрозумілі – дошка надто мала. Але, навіть, попри менші можливості фігур, виграти в Зоряні шахи можна набагато швидше, ніж в інших варіантах гри на стільниках.

Наостанок згадаю кількома рядками про інші, хоч і менш відомі, але не менш цікаві варіанти гексагональних шахів.

Насправді Владислав Глінський не був першим винахідником цього виду гри. Ще 1864 року Джон Якес із сином робили комерцію на шахівниці зі 127 шестикутними комірками. Кожен з двох гравців їхньої Гексагонії мав 1 короля, 2 гармати, 4 коня та 8 пішаків, а завданням було не поставити мат, а безпечно провести свого короля у центральну комірку. Така собі гра в «царя гори».

У 1912 році Зиґмунд Велліх запропонував гру на дошці, яка від майбутньої шахівниці Глінського відрізнялася лише орієнтацією. Армія складалася з короля, ферзя, двох тур, аж трьох коней, але жодного слона. В авангарді виступали вісім пішаків. У шахах Велліха рокіровка виконувалася простою перестановкою короля і тури, пішаки не мали початкового ходу на дві комірки (відповідно, не було взяття на проході), а кожен кінь стрибав на одну з шести найближчих комірок свого кольору – тобто були урізаною версією слонів у теперішніх гексагональних шахах. Король і тура ходили так, як це прийнято зараз, а ферзь комбінував можливості тури і коня.

Інші варіанти гексагональних шахів є, за великим рахунком, комбінацією або незначною переробкою вже розглянутих. Так, у шахах Метюсона використано розстановку фігур Мак Куї, де було додано пішаки на b1 та k1, а пішаки з c1 та і1 були пересунуті на  c2 та i2 відповідно. У 1997 році Арнальдо д’Альмеда запропонував РЕКС-шахи. Шахівниця з 85 наближена до прямокутника, а в усьому іншому це є суміш шахів Глінського та де Ваза. А 1998 року Дерік Петерсон винайшов гру, яку без зайвої скромності назвав Гранд шахами. За основу була взята горизонтально орієнтована дошка з Гексагонії, а ходи фігур та пішаків взято у Браскі.

Крім того, чимало варіантів гексагональних шахів було винайдено для гри не двох, а трьох, а то й шести осіб. Але це окрема тема, якій присвячено цілу замітку на цьому блозі.

За матеріалами української та англійської вікіпедій.

3

Пікселі під мікроскопом

Коли комп’ютери були громіздкі та мали мікроскопічну (за теперішніми мірками) продуктивність, а зображення на екрані, навпаки, було маленьке і крупнозернисте, то на ньому реалістично виглядали хіба прямокутні форми, орієнтовані до осей координат. Проте варто лишень повернути фігуру на кут, відмінний від 90 градусів, як її сторони одразу бралися «сходинками» і, навіть, звичайнісінький квадрат скидався на єгипетську піраміду з відображенням. Для більшості обивателів подібний факт викликав щонайбільше тихе зітхання зі сподіваннями на майбутній FullHD, але романтично налаштовані особи вбачали у цьому прикрому недоліку нові можливості для польоту фантазії.

Одним з таких мрійників став пан М.Г. Бальбо, який у 1974 році спробував повернути шахівницю (як відомо, вона має форму квадрата) на 45 градусів. Щоб догодити прагматично налаштованим сучасникам, винахідник дещо відкоригував «піраміду з відображенням» так, щоб вона складалася з квадратних полів у звичній орієнтації, після чого дивним чином комірок стало 70, а не 64. Проте, навіть не це відхилення від стандарту заважало Бальбо знайти напарників для гри – їм банально не подобалося пересовувати фігури по діагоналі, коли все життя вони мали справу з горизонталями та вертикалями. «Один момент!» – багатообіцяюче вигукнув новатор від шахів, і вже незабаром видав на гора те,  що нині звуть грою Бальбо (Balbo’s Game)

Balbo

Я не знаю достеменно, чи саме так відбувалося зародження цього варіанту шахів, але те, що шахівниця Бальбо має унікальну форму – факт незаперечний. Як і те, що через цю саму форму винахіднику довелося розставити фігури у три ряди (бо перші горизонталі мають не 8, а 3, 5 і 7 клітинок) і пожертвувати одним пішаком. Тому центр армії увінчують два слони, що стоять один за одним, обабіч них на першому рядку примостилися король з ферзем, а краї другого увінчують по коню з турою.

Загалом, оскільки Бальбо зберіг форму комірок, більшість правил стандартних шахів застосовні у його грі також. Виняток становлять тільки два моменти. По-перше, винахідник скасував рокіровку, бо на горизонталі з турами стоять лише два коні та слон – турам танцювати з ними нецікаво. По-друге, не будь-яка остання комірка може подарувати пішаку можливість перетворення. Бо, наприклад, у вертикалях a та k (саме так, адже у грі Бальбо є не 8, а 11 вертикалей, з і, j, k включно) ледацюги могли б заявляти права на ферзя вже на 6 горизонталі – і це при старті з 3! Щоб життя медом не здавалося, винахідник дозволив використовувати правило перетворення тільки на вертикалях з с по і, причому, на самих с та і скоротив список пропозицій оновлення до коня зі слоном.

Насправді, Бальбо – не єдиний, кому заманулося розставити квадратні комірки в непрямокутні форми. Наприклад, нещодавно ми згадували про Мегашахи. Але ще далі в цьому напрямку пішов американець Джордж Декле, який у 1983 році винайшов гру, назва якої при омонімічній помилці перекладу може вказати на його зв’язок з організацією масонів.

Що ж такого зробив Джордж Декле? На перший погляд його зміна зовсім не значна. Це навіть не повноцінна зміна, а так, половинка. Бо він взяв звичайну шахівницю і просто зсунув другий рядок на півклітинки праворуч. Потім трохи замислився і повторив операцію з четвертою, шостою та восьмою горизонталями. І вийшло в нього щось таке:

Masonik

Легко помітити, що в модифікованій шахівниці розташування комірок нагадує цегляну кладку, тому не важко зрозуміти, чому Джордж Декле назвав своє дітище Мулярськими шахами (Masonic Chess). Так само очевидно, чому новатор ввів третій колір клітинок – інакше б клітинки мали одноколірних сусідів.

Власне цей третій колір і є тією родзинкою, яка відрізняє Мулярські шахи від інших варіантів з квадратними комірками. Адже це не просто новий відтінок у грі – це цілком інша філософія переміщення фігур! Так, тура, яка, як відомо, пересувається лініями суміжних клітинок, отримала два нові напрямки, оскільки поля тепер можуть мати до шести сусідів. Так само удвічі більше полів для ходу має звичайний пішак (включно з першим ходом на дві клітинки, якого теж стало удвічі більше). Коню пощастило дещо менше – йому досяжні 12 полів (у звичайних шахах було 8). А слон так і лишився ковзати по двох прямих. Але не поспішайте звинувачувати пана Декле у расизмі до шахових фігур! Адже, він подарував слонам дещо краще, ніж просто додаткові лінії ходів. У нього слон може змінити колір клітинок, просто перейшовши на сусідню.

MasonicMoves

Між іншим, всього один нюанс відрізняє Мулярські шахи від доволі потужного напрямку шахових варіантів. Якщо уявно замінити квадратики на шестикутники, то ми отримаємо гексагональні шахи! Але про них піде мова у наступній замітці.

За матеріалами української та англійської вікіпедій.

 

2

Задзеркалля ті інші паралельні світи

Людська природа частенько звабливо закликає подивитися: а що ж там, за небокраєм? І, якщо комусь це прагнення спрямовує уяву в неосяжні простори космосу, то хтось інший намагається знайти потаємне поруч. Яскравим образом такого проникнення в невідоме є дівчинка Аліса з творчого доробку Льюїса Керола. Епізод з переходом по той бік дзеркала у звичайній, здавалося б, кімнаті, може лишити байдужим хіба якогось запеклого матеріаліста. Тож не дивно, що коли подібний фокус спробували спроектувати на світ чорно-білих квадратів, новій грі дали назву «Шахи Аліси» (Alice Chess).

Aliceroom3

Подорож Аліси в Задзеркалля надихнула Вернона Партона на винахід нових шахів

Роль Льюїса Керола у спільноті шахістів зіграв англійський винахідник Вернен Партон. У 1953 році він приголомшив громадськість тим, що запропонував зіграти партію одразу на двох дошках, причому, на одній фігури розташовувалися звичним чином, а інша була цілком порожня. Задум полягав у тому, що одна шахівниця – це як Задзеркалля, куди потрапляє кожна фігура, яка зробить хід на іншій, і навпаки. А щоб мандрівки між світами не скидалися на потік нелегальних мігрантів, Партон наголосив, що кожен хід має відповідати стандартним правилам на тій шахівниці, на якій він відбувається, крім того, пункт призначення в Задзеркаллі має бути вільним.

Власне, ця проста можливість мандрівки на паралельну дошку і є тією єдиною відмінністю, яка відрізняє шахи Аліси від звичайних. В усьому іншому зберігаються правила, відомі кожному початківцю. Щоправда, не вельми значний, на перший погляд, нюанс, докорінно змінює тактику гри. Наприклад, коли королю оголосили шах, він не може закритися фігурами з «цього» світу, оскільки кожна з них завершує свій хід в «дзеркальному». На цю тему існує ціла низка безглуздих і дитячих матів, що можуть спіткати новачка вже на перших ходах.

idiotsmate

Приклад безглуздого мату для чорних

Шахи Аліси викликали непідробний ажіотаж серед прихильників шахів і породили цілу низку продовжень. Так, у «Шахах Аліси 2» (Alice Chess 2) чорні одразу починають грати з Задзеркалля. Джон Ішкан у 1973 році запропонував «Шахи міс Аліси» (Ms. Alice Chess), в якому ввів нульовий хід – просте перенесення на відповідну клітинку протилежної дошки. А Майкл о’Донаг’ю (O’Donohue Chess) у 2003 році дозволив ходити навіть тоді, коли пункт призначення у Задзеркаллі вже зайнятий – тоді фігура просто лишається на своїй шахівниці. Той самий Вернон Партон запропонував економ-версію – на випадок, якщо у Вас під рукою немає другої шахівниці. У цьому випадку роль Задзеркалля править права половина дошки, а ліва отримує честь приймати стартові положення армій – по 2 напіврядки фігур та 1 напіврядок з 4 пішаками попереду. Більше того, перетворити на дзеркальні шахи можна практично будь-який варіант шахів просто додавши дублікат шахівниці.

EconomAlice

Варіант шахів Аліси для однієї шахівниці

Дещо складніше уявив собі паралельну шахову реальність Девід Елтіс. 1984 року він винайшов «Летючі шахи» (Flying chess), в яких одна шахівниця виконувала роль базового поля битви, а інша дарувала додаткові можливості маневру, але не всім. Пішаків шахіст либонь вважав за недостойних, а короля та ферзя занадто поважними, щоб літати. Тому згадані особи могли рухатися лише по основній шахівниці і бити летючих ворогів хіба, якщо котрийсь з них необачно зупинився на клітинці прямісінько над ними. У свою чергу тури, слони або коні, якщо мали перешкоду на своїм шляху в одній реальності, могли спробувати оминути її аналогічним ходом у паралельній. Певно, якби пан Елтіс був нашим земляком, він би ніколи не назвав свою гру «Летючими шахами», бо, якщо термін «летючий кінь» ще куди не йшов, то від «летючого слона» починаєш мимоволі здригатися.

Parallel_Worlds_Chess_levels

Шахи паралельних світів від Вайне Шмітбергена

1980-ті подарували світові ще один різновид шахів з паралельними площинами – цього разу з трьома. Вайне Шмітберген у своїх «Шахах паралельних світів» (Parallel worlds chess) запропонував взяти два повні набори шахових фігур кожному з гравців і розставити їх за класичними правилами на верхній та нижній шахівниці (середня на початку гри порожня). Далі гравці починають ходити по черзі, причому за хід треба походити трьома різними фігурами/пішаками (на першому ході білі ходять лише двома). Усі фігури (окрім королів) можуть пересуватися як в одній площині, так і мандрувати на інші. Причому, на середній площині заборонене взяття ворожих фігур, але будь-хто може рухатися так вільно, як ферзь (і пішаки також, але без перетворення на фігуру при досягненні останньої лінії).

Millennium_3D_Chess_init_config

Паралельні світи з меншим народо-населенням від Вільяма д’Агостіно

Власне кажучи, тема паралельних шахів ще приховує чималий потенціал неймовірних варіантів гри. І, навіть на вже згаданих шахівницях можна вводити нові правила та спостерігати за тим, що вийшло. Наприклад, на потрійній шахівниці Вільям д’Агостіно у 2001 році винайшов «3D шахи тисячоліття» (Millenium 3D chess). Він спростив задачу своїм прихильникам, залишивши кожному гравцю по одному набору фігур – білі починають на нижньому рівні, а чорні – з протилежного краю на верхньому.

За матеріалами англомовної Вікіпедії (https://en.wikipedia.org/)

 

Окрім цього, на моєму блозі можете прочитати про інші види шахів:

Нестандартні стартові позиції (переставні, трансцендентні, кутові ,  тасовані, Моабі, шахи256, шахи480, шахи960, подвійні випадкові шахи Фішера, передшахи, Д-шахи, пат-шахи, шахи догори дригом, шашхи )

З різними наборами фігур (пішакова гра, слабкі шахи, шахи Дансені, шахи-орда, селянське повстання, з вибором улюбленців, з форою )

З поверненням фігур (божевільні )

З нестандартними фігурами (казковімагараджа )

Багатоходові (марсельські, лавинні, прогресійні (шотландські, італійські, англійські, логічні), монстро-шахи (суперкоролівські), зональні, блимаючі, кунг-фу )

З обмеженнями на ходи (монохроматичні, біхроматичні )

Шахи на програш (піддавки, камікадзе )

З іншими видами спорту (шахбокс )

Без шахівниці (всліпу )

З багатьма шахівницями (шахи Аліси, Аліси 2, міс Аліси, о’Донаг’ю, летючі, паралельних світів, 3D тисячоліття, Кізерицького)

 

А також шахи з незвичними шахівницями:

Малі шахівниці (Хопвуда (дівочі шахи), Лос Аламос, Вардлі, Гарднера, Сілвермана, Глімна (мікрошахи), Алоріла, Крюкова)

Великі шахівниці (Тамерлана, омега-шахи, гранд-шахи, гала-шахи, Меженського)

Неквадратні з квадратними полями (Гра Бальбо, Мулярські шахи)

Круглі шахівниці (кругові, трічес, шахи для трьох)

З трикутними полями (Деклі, Кулакова, Тагієва)

З шестикутними полями (Глінського, Шафрана, де Ваза, Браскі, Мак Куї, Полгара, Якеса, Велліха, Метюсона, Дальмеда, Петерсона, Кеннеді, Казу, Волша, Хофстедера)

З іншими непрямокутними полями (Ромбові, Хрестові)

На трьох гравців (Вейдера, Селфа, Зурбіна, Філека, Расмуссіна, Малюти (руські шахи), тріошахи, трічес, шахи для трьох, Кеннеді, Казу, Волша, Хофстедера, Партона, Вільямса, Деклі, Кулакова, Тагієва)

На чотирьох гравців (шахи на чотирьох, фортечні)

До шести гравців (Кеннеді, Казу)

Об’ємні шахівниці (циліндричні, торовіБоголі)

Багатошарові (просторові, кубічні, StarTrek)

4

У StarTrek навіть це роблять не так

Серед читачів блогу, певно, немає тих, хто не бачив або принаймні не чув про культовий науково-фантастичний серіал «Зоряний шлях» (“Star trek). Персонажі з майбутнього вже понад півстоліття знайомлять глядачів з космічними польотами, відкриттям нових світів та цивілізацій, різноманітними технічними досягненнями, про які сьогодні можна лише мріяти. До честі творців «Зоряного шляху» можна додати те, що не забули і про шахи, які, як і все у фільмі, виглядають зовсім не так, як ми їх звикли бачити.

StarTrekChess

Так виглядають шахи майбутнього в уяві творців “Зоряного шляху”

Звісно, хоча «Зоряний шлях» і описує майбутнє, до його створення мають прямий стосунок цілком сучасні люди – як і до згаданих у дванадцятому епізоді «Трибунал» тривимірних шахів (Tri-Dimensional Chess). Дизайн багатошарової шахівниці придумав у 1961 році Пітер Ганін, просто розділивши звичайне поле на 3 блоки 4х4 клітинки і 4 – розміру 2х2, які розмістив на різних рівнях. Спершу ці шахи були лише яскравим реквізитом, який у різних сценах міг набувати дещо змінених форм. Лише 1976 року (вже після смерті винахідника) Ендрю Бартмес підготував повний набір правил, таким чином помістивши гру до плеяди повноцінних шахових варіантів.

Star_trek_chessboard

Шахівниця з “Зоряного шляху”

Але насправді, перша згадка про тривимірні шахи з’явилася більш, ніж на століття раніше від початку зйомок «Зоряного шляху». Батьком тренажеру для просторової уяви вважають французького шахіста Ліонеля Кізерицького, який продемонстрував свій винахід у 1851 році. Його «Кубічні шахи» (Kubikschach) мали вигляд набору 8 звичайних шахівниць, тож не важко уявити, що партія в такі багатоповерхові шахи могла тривати неймовірно довго. І справа тут не лише у необхідності думати одразу в трьох вимірах, але й кількості полів – 512! (рекордсмен серед наявних у цьому блозі шахів)

Kieseritzky_Cubic_Chess_board

Кубічні шахи Ліонеля Кізерицького

Ясна річ, з послідовниками Кізерицькому не таланило, аж поки німецький винахідник Фердинант Маак не створив у 1907 році більш гуманні «Просторові шахи» (Raumschach). З чисто німецьким педантизмом він проекспериментував з різними кількостями  та розмірами «Кубічних шахів» і дійшов висновку, що найбільш близькою до здорового глузду є версія, яка базується на числі «5»: 5 дошок по 5 стовпчиків і 5 рядків.

Raumschach

Стартове розташування фігур у “Просторових шахах” Фердинанта Маака

Для нотації Маак використав малі латинські літери та цифри на кожному рівні (як у звичайних шахах), а для позначення вертикальної координати застосував великі латинські літери (у Кізерицького були грецькі). На початку гри білі розташовуються на 1 і 2 лініях дошок А і В, а чорні – на 4 і 5 лініях дошок E i D. Таким чином у «Просторових шахах» кожна сторона на початку має по 10 пішаків і 10 фігур. Неважко помітити, що 10 – це на 2 більше, ніж 8, тому стандартний набір Маак запропонував доповнити 2 фігурами нічних вершників (стрибають, як коні, але на довільну кількість порожніх клітин у кожному з 8 напрямків). До речі, через наявність 3 виміру навіть звичайні фігури отримали додаткові можливості ходів: тура б’є у 6 напрямках, слон – у 12, а кінь – у 24. Крім того, ферзь поєднує можливості не лише тури і слона, але й нічного вершника.

Cubic_Chess_gameboard

Кубічні шахи Вернона Партона

Загалом «Просторові шахи» користувалися більшою популярністю за своїх попередників. І, навіть, якщо й виникали якісь нові ігри в цьому напрямку, вони зазвичай базувалися на принципах Маака, які стали визнаною класикою. Найбільш відомим з таких варіантів є «Кубічні шахи» (Cubic Chess) англійського винахідника Вернона Партона. Він збільшив гральний простір до куба 6х6х6, але, разом з тим, зменшив кількість фігур, лишивши по одному представнику кожного класу: короля, ферзя, слона, нічного вершника, коня та туру. Штат пішаків шахіст не скоротив, а, навпаки, розширив до 12.

Паралельно з кубічними варіантами шахів розвивалася інша гілка просторових шахів. Тож, якщо Вас цікавить, як ще шахісти придумали задіяти вміння мислити обє’мно у своїх іграх, будь-ласка, читайте наступну замітку.

За матеріалами англомовної Вікіпедії (https://en.wikipedia.org/)

3

Тотальна триангуляція

Все очевидне – просте. Якщо за шахівницею мають грати ТРИ учасники, то хіба не логічно побудувати її з ТРИкутних полів? Певно саме такими міркуваннями керувалися винахідники, яким здавалося не надто оригінальним використовувати шесткутні чи, тим більше, чотирикутні комірки. Якщо цікаво, що з того вийшло, будь-ласка, читайте далі.

3chessДо створення шахівниць з трикутними полями долучалося чимало людей з бурхливою уявою, у тому числі й наші сусіди з ближнього зарубіжжя – росіяни. Так у 2001 році Ніколай Кулаков, а згодом у 2008 році Ільшат Тагієв запатентували шахи на трьох (шахматы на троих), де звичайні фігури ходять по незвичайному полю з трикутних комірок.

3chess-zones.jpgКожен з трьох гравців має такий же набір фігур, що в традиційних шахах, але 10 пішаків замість 8. Поле з 150 трикутників побудовано у формі шестикутника, у трьох кутках якого розміщено стартові позиції кожної армії. Фігури згруповано у три ешелони: у самому кутку знаходяться король та ферзь, далі стоять інші фігури, а третій формують пішаки. Оскільки кожна комірка має більшу кількість сусідів (12 замість 8 у квадратній шахівниці), це дарує ширші можливості ходів фігурам разом з пішаками. Наприклад, слон або тура можуть атакувати одразу в 6 напрямках, а король або кінь має по 12 варіантів ходу. Крім того, автори ввели зонування клітинок, яке визначає те, як можуть ходити і діяти фігури у залежності від відстані до рідного кутка. Так, комірки, на яких початково стоять король та ферзь зовуться троном, територія фігур – палацом, пішаки займають місто, ряд перед ними – передмістя, а найвіддаленіші комірки – село.

Tri-Chess_gameboard_and_init_config.PNGТе, що зонування шахівниці та особливості пересування фігур триангульованим простором – далеко не межа уяви, впевнено довів американець Джордж Деклі, запропонувавши 1986 року свої тришахи (tri-chess). Від набору фігур звичайних шахів його гра відрізнється наявністю 9-го пішака, а також двох казкових фігур – канцлера (суміш коня та тури) і кардинала (суміш коня та слона), які замінили ферзя. Як і в наведеній вище грі, поле побудовано у формі шестикутника з тих же 150 трикутників, три крайні ряди були ніби перенесені до інших крайніх. Таким чином утворилися три пари ліній на яких (а не в кутках) розміщені армії. Крім того, попри подібність топології є певна відмінність у тому, як пересуваються фігури. Слон у тришахах ходить так, як тура в російській версії, а російському слону досяжна половина клітинок (свого кольору), на які може потрапити американська тура.

3chessdiff

Відмінності у ходах слона та тури

Як і в інших шахах на трьох гравців, виграш у шахах з трикутними полями значною мірою залежить від дипломатії, яка зовсім не задіяна у варіантах гри на двох. Переможцем у тришахах вважається гравець, який матував останнього суперника. Цікаво, що той, хто першим поставив мат, отримує під контроль усі ворожі фігури (пішаки зберігають свій напрямок руху) окрім короля, який просто знімається з дошки.

За матеріалами вікіпедії: https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_chess_variants#Variants_for_more_than_two_people

4

Жертва асиметрії

Усі шахівниці, які ми розглядали і ті, що з якими ще познайомимося, попри часом разюче різноманіття форм, мають одну спільну рису. Їм притаманна центральна симетрія. Іншими словами, якби поля для гри шахи були з паперу, їх би можна було виготовляти за принципом новорічних сніжинок: проробляєш один сектор, а потім розгортаєш – і маєш повну картину. Воно й зрозуміло, коли мова йде про гру для двох. Але коли з’являється третій гравець, а шахівницю і надалі прагнуть бачити як множину саме квадратних комірок, симетрією доводиться жертвувати. Саме про такі варіанти шахівниць піде мова далі.

Найпростіший спосіб отримати несиметричну гру – це додати до трьох сторін звичайної шахівниці 3 блоки 3х8 клітинок. Саме такий підхід запропонувава англійський ентузіаст та винахідних нових варіантів шахів Річард Партон, у 1970 році подарувавши світові потрійні шахи (triple chess).

3handedChess

Більшість правил автор гри приніс зі звичайних шахів. Відмінності з’явилися лише в очевидних місцях. По-перше, щоб виграти, слід матувати не одного, а двох королів (причому, кожного разу використовувати для повалення ворожого монарха виключно власні фігури). По-друге, фігури гравця, що отримав мат першим, не знімаються з дошки, хоча й можуть бути битими за нагоди іншими гравцями (окрім короля, якому дарується можливість додивитися партію до кінця). По-третє, третій гравець (чорний) має ту перевагу, що для перетворення у фігури його пішаки мають здолати меншу відстань – всього 9 клітинок замість 12.

Загалом шахівниця потрійних шахів надзвичайно подібна до вже розглядуваних шахів на чотирьох. Достатньо доклеїти 4-й блок 3х8 і ми отримаємо нову гру з тими ж правилами. А от, що й справді претендує на неповторність та оригінальність, це мегашахи (megachess).

Megachess

Гру винайшов 1986 року Денні Мак Вільямс. Гральне поле нагадує грубе наближення трикутника. Вздовж кожної з його сторін на початку гри розташовується стандартний набір фігур. Оскільки шахівниця складається з квадратних полів, правила пересувань фігур зберігаються зі стандартної версії. А переможцем визнають того, хто поставить мат останньому супротивнику.

 

Джерела:

http://www.chessvariants.com/historic.dir/marinelli.html

https://www.boardgamegeek.com/boardgame/4572/megachess

5

Королівство кривих квадратів

Сучасна шестикутна шахівниця для 3 гравців

Чимало речей навколо нас складаються з частин, які дають уявлення про ціле. Так, наприклад, листочок подібний на стилізований образ всього дерева, а квадратна шахівниця складається з квадратних полів. Чому винахідник шахів вибрав саме 4 кута, а не 3 або 5, зрозуміти неважко: 2 гравці мають їх по 2. Коли ж на світ з’явилися шахи для 3 осіб, то дошка стала 6-кутною, а самі клітинки перетворилися з квадратів на бджолині комірки. Проте декому стало цікаво: а що, як спробувати на шестикутне поле натягнути сітку квадратів? Про те, які неймовірні варіанти шахів породила ця ідея, будь-ласка, читайте далі.

Відомості про гральні дошки для трьох учасників надходять до нас із сивої давнини. Але перша згадка про гру, яка послуговується набором фігур і правилами звичайних шахів, датується 1837 роком. Ігрове поле Вейдера (Waider’s three-handed chess) складалася з трьох половинок звичайної шахівниці, трикутний простір між якими був заповнений дещо видозміненими чотирикутниками. Стартове розташування фігур і більшість правил винахідник привніс від стандартної версії двобою. Від себе він додав деякі особливості руху, пов’язані з переходом через деформовані квадратики.

Шахи Вейдера, 1837

Також цікавою особливістю гри є тимчасова «заморозка» фігур одного з противників, якщо йому поставили мат. У шахах Вейдера це ще не означає повної поразки, але поки король жертви знаходиться під боєм, він не має права ходити. Разом з тим, його фігури стають нездоланною перешкодою для решти гравців – бити їх не можна. Коли ж пряма загроза королю зникає, колишній матований учасник знову повертається у чергування ходів. Переможцем трибою визнають того, чиї фігури тримають під матом одразу обох супротивників.

У шахах Вейдера не зовсім очевидним та логічним виглядає проходження фігурами неквадратних полів. Цю неоднозначність рішуче поборов Хенсі Селф, який 1894 року схвилював шаховий світ своїм баченням гри для трьох  (Self’s three-handed chess). Як і Вейдер, він використав три половинки звичайної шахівниці, на яких розмістив незмінний стартовий набір фігур. Ці половинки винахідник зв’язав трьома блоками трапецієвидної форми з 4х4 комірками, лишивши між трапеціями великий порожній трикутник.

Шахи Селфа, 1894

Схоже, одного лише розв’язання проблеми з кольорами сусідніх клітинок Селфу здалося недостатнім, тому він урізноманітнив своє дитя деякими додатковими правилами. Наприклад, гравець, який ставить мат, має нагоду «воскресити» будь-яку зі своїх полеглих фігур – вона встановлюється на своє стартове місце або поблизу нього, якщо та клітинка зайнята.

Сучасні стандарти шахів на трьох для шестикутної шахівниці були закладені у 1970-х роках одразу в різних осередках прихильників експериментів з древньою грою. Офіційно найперший патент на варіант, що згодом здобув найбільшу популярність і був «перевідкритий» іншими винахідниками (наприклад, поляком Філеком у 1992 році  (Filek’s chess for three), нідерландцем Расмуссіном у 1996 році (Rasmussinh’s three player chess) чи росіянином Яльцевим у 2002 році), отримав засновник Марсіанського товариства Роберт Зубрін у 1972 році.

Шахи Малюти, 1972

В Україні найуспішнішим теоретиком і практиком цього напрямку став Олександр Малюта, який запатентував свою гру (Руські шахи) того ж 1972 року. На відміну від наведених вище шахівниць, винахід українця складається з трьох половинок стандартного поля без будь-яких додаткових фрагментів. При цьому всі комірки злегка деформуються, але черговість кольорів і однозначність ходів зберігається. Окремо обумовлюється лише центральне місце, де стикаються всі три половинки, створюючи точку суміжності 6 полів. Так король, ферзь, слон або пішак, який потрапив до одного з них, отримує додатковий варіант ходу, а кінь – одразу два (тобто, всього 10). Натомість у тури їх лишається 4 – як і було.

Загалом Малюта переніс більшість правил зі стандартних шахів. Тут таке ж початкове розташування фігур, наявність рокіровки і взяття на проході, черговість ходів. Щоправда, винахідник виявився менш великодушнім, аніж Вейдер, і позбавив матованого гравця можливості повернення в гру, хоча його фігури й лишаються на дошці, створюючи перешкоду для інших гравців.

Тріо-шахи, 1975

Ще один цікавий різновид гри побачив світ 1975 року  (trio-chess). Шахівниця в цілому повторює винахід Зурбіна (або Малюти) за винятком центрального місця. Щоб не ускладнювати гру розширенням варіантів ходів для фігур у центрі, там розмістили трикутник зі стороною 2 клітинки, який надійно розмежовує три частини поля і відкидає усі питання, пов’язані з тим, куди ходити.

Онлайн-варіант шахів на трьох, 2011

 

З появою та поширенням Інтернету шахи на трьох отримали нове життя – віртуальне. Тепер не обов’язково купувати громіздку шахівницю, яка через особливості побудови навіть не на кожен стіл влізе. Та й знайти одразу двох охочих присвятити кілька годин часу дивакуватій грі в реальному оточенні не так вже й просто. Рішення, що долає обидві ці проблеми, пропонує низка онлайн-ресурсів, де можна знайти однодумців з різних куточків планети. Один з найпопулярніших тішить шанувальників шахів на трьох з 2011 року (trichess).

 

За матеріалами з сайтів: http://www.chessvariants.com, http://www.trichess.com, http://ruskichess.com,  https://en.wikipedia.org